Повідомлення telegram каналу - @medschools

Гіпотиреоз — це стан, при якому щитовидна залоза знижена, що призводить до дефіциту гормонів щитовидної залози трийодтироніну (Т3 ) і тироксину (Т4 ) .
У дуже рідкісних випадках вироблення гормонів може бути достатнім, але гормони щитовидної залози можуть мати недостатній периферичний вплив. Гіпотиреоз може бути вродженим або набутим. Вроджений гіпотиреоз зазвичай спричинений дисплазією або аплазією щитовидної залози . Етіологія набутого гіпотиреозу зазвичай аутоімунна ( тиреоїдит Хашимото ) або ятрогенна .
Патофізіологія гіпотиреозу характеризується головним чином зниженням основного метаболізму та генералізованою мікседемою .
Типові клінічні ознаки включають втому, непереносимість холоду, сухість шкіри та запор . Більш серйозні прояви включають мікседематозну хворобу серця та мікседемну кому , які можуть бути летальними, якщо їх не лікувати. У дорослих діагноз встановлюється на підставі сироваткового рівня тиреотропного гормону ( ТТГ ) і вільного Т4 ( FT4 ) . Діти з вродженим гіпотиреозом часто мають пупкові грижі , і без своєчасного лікування може розвинутися серйозна затримка розвитку . Відповідно, неонатальний скринінг на гіпотиреоз через 24–48 годин після народження вимагається законом у більшості штатів. Терапія як набутого, так і вродженого гіпотиреозу складається з довічного лікування левотироксином і регулярних оглядів для моніторингу активності захворювання.
Телеграм канал - @medschools