Повідомлення telegram каналу - @medianova

КНИГА ПАМ'ЯТІ
про тих, тих хто загинув, захищаючи Херсон
КУЦЕНКО Олег Григорович
( 01.01.1973р. - 24.02.2022)
Вірний син України, Олег Куценко після перших тривожних звісток про можливий напад росії на Україну пішов у військкомат записуватися в ряди територіальної оборони, але був відправлений додому для подальшого проходження медкомісії.
24 лютого, у день повномасштабного вторгнення, зранку відвізши дружину й сина до рідні, поїхав у військкомат. Був зарахований у 1 роту 192-го батальйону 124-ої бригади військової частини 7358, яка тримала лінію оборони в районі Антонівського мосту. У той же день, близько 22-ї години, загинув.
Був люблячим і турботливим сином, братом, чоловіком і батьком. Єдиний син Гліб – курсант Льотної академії Національного авіаційного університету.
Олег завжди був веселий, товариський, непосидючий. Мав багато друзів, знайомих, які із теплом та з усмішкою згадують його. Був власником невеликого бізнесу. Із колегами та партнерами завжди був чесним, відповідальним. Небайдужий до проблем і труднощів близьких, знайомих і незнайомих, завжди поспішав на допомогу. Мав добре й відкрите для всіх серце.
Найбільшими захопленнями у вільний час були кермо автомобіля та музика. Дорога ніколи не втомлювала його, відчував себе єдиним цілим із нею, автомобілем та музикою, яка постійно лунала з динаміків. А вдома майже не випускав із рук або акустичну, або електро гітару. Музичну школу не закінчував, навчився грати самотужки. Найулюбленіший стиль музики – рок. Любив також куховарити.
Завжди важко й боляче втрачати рідних людей… Із болем втрати доведеться жити. Від цього болю немає порятунку. Від нього не сховатися, не втекти. Але, сподіваємося, наші герої житимуть не тільки в серцях рідних і близьких, а й в пам’яті співвітчизників, і наші нащадки теж пам’ятатимуть тих, хто віддав свої життя за право народу вільно жити на рідній землі. Не забуваймо!
Сім'я бореться за те, щоб Олега визнали як загиблого під час виконання військового завдання.
Оксана Погомій