Джерело
Маріупольський державний університет | Коли змінюються обставини, чи можна почати зовсім інший шлях і водноча...
455 Охват/переглядів
2026-10-12 14:57
Повідомлення №4250
Коли змінюються обставини, чи можна почати зовсім інший шлях і водночас не втратити себе?
Про власну відповідь на це запитання першокурсникам Маріупольського розповів журналіст, викладач, волонтер і письменник Володимир Бірюков. Незламний виш став першою локацією його університетського туру з презентацією другої книги «Історія (НЕ)відомого волонтера» 🐤
У журналістиці Володимир із 2005 року. За цей час він працював із великими міжнародними подіями — від Євробачення та Каннського кінофестивалю до заходів світового рівня. Та після початку повномасштабного вторгнення відмовився від розважальних ефірів і розпочав зовсім інший шлях — волонтерський.
📖 Саме книга допомогла поєднати ці дві частини життя. Зіткнувшись із наслідками війни, Володимир хотів не загубити творчість, яка завжди була частиною його професії. Тому навіть про складні речі він говорить своєю мовою — через гумор, що допомагає витримувати реальність і водночас чесно про неї розповідати.
Окрема історія — шлях самого видання до читача. Частина тиражу не раз була знищена внаслідок російських обстрілів, проте книга все ж побачила світ. Усередині — нонфікшн, але, за словами автора: «з великими деталями». Інтерв’ю, в якому кожна відповідь поступово перетворюється на довгу розповідь про журналістику, волонтерство, війну й людей поруч.
Говорили й про те, як одна людина може згуртувати навколо України інших. Володимир поділився про підтримку ЗСУ, міжнародні ініціативи, а ще — про силу простого небайдужого ставлення до того, що відбувається довкола.
Не обійшлося й без історій із життя та запитань від студентів. А серед порад від гостя була одна дуже проста: не сприймати першу перепону як кінець шляху. Якщо щось не спрацювало — шукати далі.
💬 «Чи займався б я волонтерством після війни? Напевно, навряд чи. Я повернувся б у культуру, музику, івенти. Через це я і випустив книгу — вона стала «місточком», щоб не втратити ту творчість, яка була в мене раніше», — поділився Володимир.
Можливо, у цьому й полягає одне з головних покликань «Історії (НЕ)відомого волонтера» — нагадувати, що навіть у найскладніші часи важливо залишатися небайдужими. І продовжувати робити те, що можеш, там, де ти є 🙌
До речі, у видання є свій плейлист на Spotify 🎧
Послухати його можна тут.
Про власну відповідь на це запитання першокурсникам Маріупольського розповів журналіст, викладач, волонтер і письменник Володимир Бірюков. Незламний виш став першою локацією його університетського туру з презентацією другої книги «Історія (НЕ)відомого волонтера» 🐤
У журналістиці Володимир із 2005 року. За цей час він працював із великими міжнародними подіями — від Євробачення та Каннського кінофестивалю до заходів світового рівня. Та після початку повномасштабного вторгнення відмовився від розважальних ефірів і розпочав зовсім інший шлях — волонтерський.
📖 Саме книга допомогла поєднати ці дві частини життя. Зіткнувшись із наслідками війни, Володимир хотів не загубити творчість, яка завжди була частиною його професії. Тому навіть про складні речі він говорить своєю мовою — через гумор, що допомагає витримувати реальність і водночас чесно про неї розповідати.
Окрема історія — шлях самого видання до читача. Частина тиражу не раз була знищена внаслідок російських обстрілів, проте книга все ж побачила світ. Усередині — нонфікшн, але, за словами автора: «з великими деталями». Інтерв’ю, в якому кожна відповідь поступово перетворюється на довгу розповідь про журналістику, волонтерство, війну й людей поруч.
Говорили й про те, як одна людина може згуртувати навколо України інших. Володимир поділився про підтримку ЗСУ, міжнародні ініціативи, а ще — про силу простого небайдужого ставлення до того, що відбувається довкола.
Не обійшлося й без історій із життя та запитань від студентів. А серед порад від гостя була одна дуже проста: не сприймати першу перепону як кінець шляху. Якщо щось не спрацювало — шукати далі.
💬 «Чи займався б я волонтерством після війни? Напевно, навряд чи. Я повернувся б у культуру, музику, івенти. Через це я і випустив книгу — вона стала «місточком», щоб не втратити ту творчість, яка була в мене раніше», — поділився Володимир.
Можливо, у цьому й полягає одне з головних покликань «Історії (НЕ)відомого волонтера» — нагадувати, що навіть у найскладніші часи важливо залишатися небайдужими. І продовжувати робити те, що можеш, там, де ти є 🙌
До речі, у видання є свій плейлист на Spotify 🎧
Послухати його можна тут.