Коли вам продають небажання бути сильними – це про слабкість. Слабкі не виживають. У політичному сенсі це означає втрату самостійності, після чого нових хазяїв ваше небажання цікавити не буде.У нашій політиці вистачає таких продавців. Вони ревітимуть, що ай-яй-яй. Як це так – жити заради війни. Що треба народжувати дітей, грати в футбол, розвиватись. Наче це неможливо робити, будучи сильними. Вони скажуть, що неможливо.Та це брехня. Ніхто й не пропонує жити заради війни. Ми достатньо пожили при війні, її в цілому ігноруючи. І не треба мені торочити, що «Ось ми будемо сильні, просто армія не є метою». Так ми зустріли вторгнення. Дякую, не сподобалось.Українцю пропонують знову побути маленьким українцем. Кинути зброю. Зняти броню. Йти додому. Не заважати продавцям мрій керувати країною замість нього. Хоча ті продавці не варті навіть нігтя з лівої ноги піхотинця, якого мріють роззброїти.Це вибір між майбутнім та новим минулим. Бо далі такі продавці вже знають, як що робити – втопити армію в стагнації. Розкрасти її здобутки. Демонізувати військо через ті недоліки, яке воно має через відсутність стратегії у продавців мрій (армія не приймає закони, на відміну від декого).Наші здобутки – ВПК та міл-тек. Вони актуальні надовго. Допоможуть відновитись після будь-чого. Просто продавці бояться здобутків, що роблять Україну сильною. Бо такій вони не будуть потрібні. Вона їх з ноги в стіну вишибе.Про хуйове майбутнє з армією треба терміново сказати Ізраїлю й Південній Кореї. Раптом ті не в курсі? Хоч поживуть. Що ж, Україна заслужила бути сильною. А в такій Орбаненки та Фіцюки зароблять собі лише місце на паркані.@maxgadyukin