Я знаю, як іноді музиканту буває непросто:• ти вчишся багато років (лише у вузах я навчалася 10 років);• постійно вдосконалюєш свої навички;• освоюєш нове, щоб іти в ногу з часом;• вчишся монетизувати свою працю і зрештою заробляти музикою;• а ще хочеться творити. Бо для чого тоді все це?І навіть у творчій професії часто доводиться йти за планом, дедлайнами, задачами. А для власної творчості іноді потрібні додаткові навички, час, ресурси й сміливість.Але цей пост не про сумне і не про те, щоб пожалітися.Я просто хочу називати речі своїми іменами та осмислювати свій досвід, бо відчуваю, що знову перебуваю на новому етапі творчих і професійних змін.Останнім часом я приміряю нові ролі й нарешті дозволяю собі рухатися в напрямку, який давно відгукується.Мене завжди супроводжували пісні. Я багато акомпанувала, створювала аранжування для вокалістів. Фортепіано і голос - одне з моїх найулюбленіших поєднань, і зараз мені дуже хочеться об’єднати це у своїй новій діяльності - як авторки пісень і виконавиці.Я потроху, маленькими кроками, наближаюся до справи, яка мені справді близька. Іноді я ніби відкладала її «на потім»: спершу треба краще грати, потім опанувати джаз, потім заробити стабільність музикою, потім реалізувати ще якийсь проєкт…Але без усього цього досвіду я не була б тією, ким є зараз.Сьогодні я досліджую себе через власні пісні. І це надзвичайно цікаво.Взагалі, так цікаво робити те, що подобається, - не через дедлайни чи робочі завдання, а просто від серця.Тому зараз я спокійно, у своєму темпі, рухаюся до нової ролі.Побачимо, куди мене приведе цей шлях ✨Якщо вам відгукуються такі пошуки себе або зміни в професії - буду рада почитати про це в коментарях.