В Академії Квантової Психології нам дали завдання читати книги. Першою ми маємо прочитати «Радикальне прощення» Коліна Тіппінга. Я знаю про цього автора і книгу з 2020, коли проходила курс у Алли Клименко, там був модуль, який записав Колін (на той час він ще був живий). Пам’ятаю, як я ридала, коли заповнювала анкету Радикального прощення. Здається, тією анкетою я запустила процес зцілення своїх стосунків з мамою.Вчора і сьогодні читаю книгу. Поки що двічі перечитала вступ, тому що у ньому йдеться про архетип жертви, який у сучасному світі є одним з найсильніших.Колін пише, що зцілитися - це вийти з жертви і бути суцільною любовʼю та прийняттям. Я думала, що вже вийшла з жертви. Але!! Архетип жертви означає, що в тобі фонить страх. Ти живеш і дієш зі страху. Мені здавалося, що зі страхом я також впоралась. Та ситуація з моїм водінням і тим, як я вже впʼяте не можу здати іспит, показує, що мною досі керує страх! Він так замаскувався, що я його вже й не помічаю в повсякденному житті. Коли фонить страх, не можна вийти на новий рівень розвитку і високих вібрацій. Ти туди піднімаєшся, але стається щось, що тебе вибиває, і знову маєш долати цей шлях. А що у вас з страхом і роллю жертви? Відчуваєте, як фонить? Чи вже замаскували так, що й не помічаєте?