Повідомлення telegram каналу - @marybezuhla

Продовження:
- На Торецький напрямок тепер вже треба перекидати додаткові резерви, їх зривають і знову закривають діру десантниками 95-ї бригади та іншими…
Масове вбивство? Втрата територій. Межа.
Ряд джерел підтвердили мені два надзвичайно важливі моменти щодо позиції Сирського та його оточення:
- Він згоден підписувати режим припинення вогню та всякі варіації на тему капітуляції та примусу до миру.
- Він не вірить в перемогу і щиро вважає, що ми не здатні отримати перевагу над росіянами на власній землі. Адже він мислить симетрично, і робить єдиний логічний для себе висновок.
Памʼятаєте, після статті Залужного в «The Economist» про «глухий кут» я написала, що Головком, який не вірить в перемогу, має піти. Так ось, наступний Головком у нас такий же, і це через те, що вони — продукти однієї і тієї ж кругової поруки та сталої військової школи управління, яка наразі остаточно відстала та деградувала. Вона — не джерело для натхнення та критично неспроможна управляти вже зміненим внизу мобілізованим військом. А ще вони спʼяніли від безнаказаності і влади над людськими життями.
Я зараз більш ніж впевнена, що в поточній ситуації Олександр Станіславович та Валерій Федорович не хочуть несподіваного успіху ЗСУ. Це зовсім інше, далеке нам з вами мислення. Поясню. Залужному вигідно, щоб Сирський залишався на посаді, бо за нього нічого не змінилось і можна маніпулювати далі щодо себе як єдиного і неповторного, розвиваючи політичні ігри. Сирському ж понад усе треба чіплятися за крісло, бо будь-яка більш-менш сучасна наступна команда буде кращою, вже неминучою «новою хвилею». І тільки розповідаючи казки про себе, як найбільш досвідченого, як неповторну цінність в абсолюті, не допускаючи нікого на заміну, пресуючи усіх проактивних поруч, можна сподіватися протягнути якомога довше. Наприклад, до якогось режиму припинення вогню. Тоді він, за його особистим баченням, міг би ввійти в історію і врятувати цілий пласт генеральської мафії, що зараз близька до знесення, як ніколи.
Не вірячи в перемогу, ти будеш викрадати людей через ТЦК та СП, спостерігати за спробами впровадити новітні технології, як за дотепними експериментами, відправляти людей на інерційні задачі з утримання посадки для звітності… Свою нездатність та фактичну відсутність місця в цьому зміненому світі ти будеш прикривати досвідом знань минулого. І захищатися. За будь-яку ціну. Наприклад, брешучи Президенту, що зробиш контрнаступ, сподіваючись протягнути ще якийсь місяць. Він же готується, от-от і буде. Давайте не зараз. Повірте. Або прикриваючи свої помилки зняттям командирів, які знають, як і що насправді відбувається. Ба більше, відправляючи їхні підрозділи в суїцидальні місії, щоб свідків було менше, а люди — залякані. Замирюючись з волонтерами чи депутатами, щоб вони затихли, це ж дасть ще трохи протягнути. Недовго, до наступної брехні.