Ще у вересні 2025 року Президент, за пропозицією Сирського, заявив, що за пару тижнів створить штурмові війська. Очолити їх мав Манько. Замість розвитку Десантно-штурмових військ, замість розслідування тортур і вбивств у «Скелі» та інших штурмових полках, про які вже тоді було ВІДОМО, які були створені Сирським і особисто йому підпорядковуються... Замість дій щодо захисту справедливості, замість зупинки поширення російських підходів всередині українського війська... ... Принцип Сирського, — топити в крові українських мобілізованих свої ж помилки, вирішили ЗАКРІПИТИ.Через суспільний резонанс розширення хвороби тоді вдалося призупинити, але сама хвороба продовжилась, адже ні Президент, ні Міноборони, ні Парламент не збиралися її лікувати.Проходили місяці. Інформації ставало все більше. Манька, який співав російських пісень, були вимушені закинути на задвірки, закон про штурмові війська — відкласти і не голосувати. Відомості про український «Вагнер» і про те, що там роблять із людьми, просочувалися дедалі більше. Здавалося: от, дивіться, можливо, це нарешті "розкриє Зеленському очі", і навіть Сирський не такий уже стійкий на своїй посаді?Але ні.Сьогодні Володимир Олександрович не вперше в історії свого президентства показав, як насправді ставиться до невблаганної реальності: він її не має на увазі, а робить своє. Пошук справедливості був одним демонстративним жестом обрубаний на людині, яка мала уособлювати справедливість, знайдену та захищену.Єдиний Указ, який мав вийти сьогодні, — це звільнення Сирського. Єдина заява — про перезапуск бездіяльного ДБР. Натомість ми маємо заплутані сліди, командира ДШВ, принесеного в жертву заради показухи, і трішки солодких слів про розслідування.Сирський — на місці.Указ про штурмові війська, який вдалося відтерміновувати майже рік, підписаний.Справедливості немає.Чому, пане Президенте?Мертві плачуть.Так важко мені не було давно.