Спочивай з миром, Микола Дідківський.

Микола народився 28 січня 1984 року в селі Недашки на Житомирщині. Там виріс і закінчив школу. Улюблену професію здобув в Малинському лісотехнічному коледжі й майже все своє професійне життя пов’язав із лісовпорядкуванням. Працював інженером-токсатором у ВО "Укрдержліспроєкт". Колеги знали Миколу як відповідального фахівця, спокійну й добру людину, яка справді любила свою професію.

Незадовго до повномасштабного вторгнення родина Миколи обрала своїм домом Ірпінь. Тут він зустрів початок великої війни і пережив бойові дії в місті.

Після звільнення Ірпеня наприкінці березня 2022 року Микола добровільно пішов до війська боронити Україну.

Служив у 67-й окремій механізованій бригаді, у званні старшого сержанта.

За службу і особисту мужність 15 листопада 2024 року Указом Президента України №766/2024 Миколу Дідківського нагородили орденом "За мужність" III ступеня.

Під час виконання бойового завдання поблизу села Садове захисник зазнав тяжкого поранення. Щоб врятувати Героя, лікарям довелося ампутувати йому праву ногу.

Після цього почалися місяці лікування та реабілітації в Ірпінському шпиталі.

Але після тривалої боротьби за здоров’я серце Миколи зупинилося.

Йому було 42 роки.

Висловлюю щирі співчуття від усієї Ірпінської громади його родині, синові, друзям, колегам з "Укрдержліспроєкт" і побратимам.

Вічна пам’ять Герою Миколі Дідківському!

🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎

Facebook 📹 YouTube