Провели в останню путь Тараса Тарасовича Дідича.

На прощання прийшли сотні людей, вся Дмитрівська громада була як одна велика родина.

Тарас Тарасович загинув так само, як і жив – допомагаючи людям. У ніч з 28 на 29 серпня, після російської атаки, він одним із перших виїхав до села Мила біля Житомирської траси, щоб врятувати людей і організувати евакуацію. Під час детонації уламок влучив у його автомобіль.

Безумовно, цю трагедію принесла Росія. Але це не знімає питань до наших чиновників. Слідство має встановити, хто ухвалював рішення, що коштували десятки життів.

Бо таких голів, як Дідич, я знаю дуже мало в Україні. Він присвятив служінню людям половину свого життя. Мешканці розповідали, що він особисто турбувався про кожну проблему, всі мали його особистий номер, і він завжди був на зв'язку.

І завдання його наступників та Дмитрівської сільської ради сьогодні – не дозволити, щоб те, що створювалося і береглося десятиліттями, розчинилося у приватних інтересах.

Світла, вічна пам’ять Тарасу Дідичу!