Зайшла в Тредс, а там знову шось горить.. то як вам геніальна думка від топчика держкомпанії про мінімалку? 😎 Ловлю себе от на думці: ми дуже любимо робити вигляд, що мінімалка - це про вибір. Мовляв, нормальна людина не погодиться. Звучить красиво, прям як мотиваційний постер у спортзалі. Але ж реальність не працює за правилами постера?!😢 Це індикатор того, як у країні оцінюють базову працю. Працю, без якої не існує нічого: логістика, відділення, доставка, сервіс, прибирання, вантажники, медсестри, вчителі, купа невидимих професій, на яких тримається повсякденне життя.Тепер про Ірландію (бо я тут і різниця дуже відчувається). Мінімалка тут не рай, але це нижня межа, яка дозволяє людині не бути приниженою самим фактом, що вона працює. В Україні мінімалка часто звучить як вирок: виживи, якщо зможеш. І коли зверху починають вчити людей не працювати за мало, шось якось трошки як читати лекцію про здорове харчування, сидячи в ресторані, який сам годує людей дошираком. 🧐 І знаєте що найцікавіше? У digital-індустрії ми іноді робимо те саме, тільки в іншій обгортці. Ми кажемо: Не бери клієнтів за ххх$, не демпінгуй. Але демпінг існує не тому, що люди хворі на голову, а тому що ринок кривий: слабкі бізнеси, відсутність фінансової культури, мені треба дешево, потестуй за досвід, ну ти ж маркетолог, придумай як без бюджету. Моя думка проста: питання не в людях, які працюють на мінімалку. Питання в тому, чому в країні це досі норма, і чому керівники, які мають вплив, обирають не реформу/стандарти/підвищення оплати/повагу, а публічне приниження.Сподiваюсь, мене не вивезуть в лiс 😅💬 Чат спеціалістів з реклами✈ Канал Маркетинг Киця