ЯК ЦЕ БУЛО...Минуле не зникає. Воно лише стає м'якшим, як світло на старій листівці…Маріупольська Олександрівська гімназія. Будівля Олександрівської гімназії для Маріуполя є одним з найбільш унікальних і значних в архітектурному відношенні. ЇЇ головна особливість - наявності аркового вхідного порталу, аналогів якому в Маріуполі більше немає. Кошторис на будівництво нового корпусу Олександрівської гімназії був затверджений в 1895 р. Автор проєкту - академік Н.К. Тольвінський, правда, декілька поправок вніс міський архітектор Бер. Якого, до речі, пізніше зняли з посади, оскільки, за визначенням сучасників, будівлі його були жахливі. Керівництво гімназії рішуче відхилило пропозицію побудувати гімназію на центральній площі міста. Тамтешня ділянка не відповідала доброму освітленню навчальних класів, бо тоді її головний фасад виходив би на північ. Споруду чоловічої гімназії розташували на вулиці Георгіївській з вікнами на південь. Вона вибудована неподалік від споруд міської скарбниці і навпроти тодішнього Британського консульства. Будівництво нової споруди гімназії закінчили лише влітку 1899 року. Споруду нарешті освятили і відкрили 30 жовтня 1899 року. На урочистості з приводу освячення чоловічої гімназії дали сніданок, кричали «Ура!», а ввечері того ж дня дозволили танці для навчальної молоді з баринями. Споруда виконана з червоної цегли в історичному стилі «необароко» з домішками сецесії. В комплекс споруд увійшов також і особняк директора гімназії, зруйнований в часи СРСР. На його місці вибудували неузгоджений за стилем новий корпус з контрастної білої цегли, презирливо названий мешканцями «баракко».У 1919 р. гімназію закрили. В її будівлі розташовувалися робітфак і совпартшкола. Під час другої світової корпус був сильно зруйнований, а в 50-х роках відновлений і зайнятий Індустріальним технікумом. В останні роки тут розташовувався коледж ПДТУ.