До 155 років від дня народження Віктора Олександровича НільсенаВіктор Олександрович Нільсен (1871-1949) - надзвичайно талановитий архітектор, інженер та депутат Маріупольської міської думи. Завдяки Віктору Нільсену у Маріуполі з'явився перший міський водогін та такі архітектурні шедеври, як водонапірна вежа, будинок з левами, церква Святих Олени та Костянтина (на її місці розташовується школа №37), училище при заводі "Нікополь" (нині школа №21) та будинок з німфами. За чутками, ще однією роботою Нільсена є будівля Єпархіального училища (нині перший корпус ПДТУ).Маріупольці з великим задоволенням взяли участь в лекції «Історія Віктора Нільсена - легендарного архітектора Маріуполя» та майстер-клас зі створення Маріупольської Вежі у різних творчих техніках.«Було дуже цікаво та пізнавально. Дякуємо за душевну атмосферу. Нібито побували у рідному місті», - каже маріупольчанка пані Оксана. Цікаві факти з життя Віктора Нільсена:🔸Майбутній архітектор народився у Санкт-Петербурзі в родині пастора. Має дансько-німецьке коріння.🔸Першим великим інженерним проєктом Віктора став водогін з вежею в місті Рибінськ Ярославської губернії. Саме рибінську вежу вважають сестрою маріупольської через візуальну схожість проєктів.🔸До Маріуполя Нільсен переїхав у лютому 1901 року, аби залишитися на постійне проживання та зайняти вакансію міського архітектора.🔸Існує версія, що Нільсену належать також проєкти маєтків Томазо, Гампера та Натана Рябінкіна.🔸Будинок на вулиці Семенішина Віктор Нільсен побудував після укладення шлюбу з донькою місцевого домовласника Єлизаветою Григорівною Коваленко🔸Після революції року Віктор Нільсен залишився у місті та працював інженером в проєктно-технічному відділі будівництва заводу «Азовсталь».🔸Існує легенда про "кришталеві сльози німф", яка свідчить, що маскарони на фасаді будинку на вулиці Семенішина з'явилися не просто так, а на пам'ять про доньку від першого шлюбу Нільсена. Згідно з легендою, німфи тужать за п'ятнадцятирічною дівчиною, що померла від тифу. Під час дощів можна помітити, як сльози звивистими доріжками стікають по кам'яним обличчям.