🐱🦏😬🎸🏧 🐕🦏👑❗️— Єво, ти не повіриш, твій “коханий”, — я поставила у повітрі лапки, щоб подруга не сумнівалася у переносному значенні цього слова, — він украв мою сумку з документами… — Що? — і так великі Євині очі округлилися ще більше. — Ану заходь. Розказуй усе по порядку…Вислухавши мою схвильовану розповідь, подруга тільки головою похитала.  — І це ти казала мені не зв’язуватися з ним, — сказала вона з докором.  — Я просто хотіла його провчити… — я зітхнула.  — Добре, я зараз йому напишу, попрошу, щоб повернув твої речі, не плач, — вона потягнула мене за руку до своєї спальні. Увімкнула ноутбук, сіла в крісло, а мені вказала на великий м’який пуф, я примостилася на ньому, відчуваючи нервове тремтіння в руках і ногах.  — От же ж гад, поглянь, у профілі в нього написано “в вільному пошуку”, — бідкалась Єва, відкриваючи Інстаграм. — І жодної фотки з дружиною чи дитиною, шифрується майстерно…Я поглянула через її плече якраз коли на екрані з’явилася світлина її “коханого”. На мене дивився, широко усміхаючись, зовсім незнайомий тип — худий, чорнявий, з темними очима, в його жилах явно текла кров мешканців Сходу. — Зараз я йому напишу, не переживай, — бурмотіла Єва, починаючи набирати повідомлення, але я спинила її руку на півдорозі.  — Єво, стій, не пиши нічого… — Чому? — вона розвернулася і поглянула на мене. — Що ще трапилось? Чому ти так витріщаєшся на Кирила, немов уперше бачиш? — Я й справді його вперше бачу… Це був не він, — пробурмотіла я, відчуваючи, що моє серце плавно падає кудись у п’яти. — Євко, я розмалювала машину зовсім не твоєму Кирилу, а якомусь “лівому” мужику…Тієї миті я була готова провалитися під землю, однак ще не знала, що цей сором був незначним порівняно з тим, який чекав на мене завтра в універі… ✅Читайте щойно завершену книгу тут! 🛒Тільки сьогодні до півночі діє #знижка -2️⃣6️⃣%!