Мені дуже часто сниться, що я сіла не в той автобус чи поїзд. Я не вмію тлумачити сни, та й не дуже вірю у правдивість різних там сонників. Однак цей сон повторюється періодично у різних варіаціях — і увесь час він пов’язаний з транспортом. Найчастіше виходить так, що я, вже коли автобус чи потяг починає рухатися, помічаю, що їду не туди. Або ж за вікном взагалі зовсім незнайоме місто. І якийсь час я вагаюся — попросити водія зупинитися і вийти, щоб якось шукати правильний шлях, чи продовжувати їхати далі з розрахунку. що кудись там доберемося, а тоді подивимося, що робити далі. І найчастіше у цих моїх снах за вікном осінь чи зима, настає ніч, навколо якісь чужі і дивні люди, а я зовсім сама, і в душі панують страх та водночас повна безнадія. Ти знаєш, що нічим хорошим ця мандрівка не закінчиться, і все одно слухняно дозволяєш везти себе по незнайомому маршруту, стривожено вглядаючись у краєвид за брудною шибкою — раптом промайне хоч якийсь знайомий орієнтир? Прагнеш зачепитися, вибратися з полону, немов ті діти із казки, які сипали на стежку хлібні крихти, аби знайти дорогу додому. Але вони не знали, наївні, що ті крихти склюють птахи…Завтра буде вчора