Подорожуй Україною

Каплиця-усипальниця СапєгКаплиця-усипальниця Сапєг у Більче-Золотому — неоготична пам’ятка архітектури місцевого значення, збудована на території колишньої садиби магнатського роду Сапєг.Розташована на пагорбі серед старовинного парку в селі Більче-Золоте, споруда постала за проєктом архітектора Адольфа Куна в 1898 році (або 1880-му) на замовлення князя Леона Павла Сапєги. Її черепичний дах, вузькі готичні вікна, арки та скульптурний декор надають будівлі витонченості. На фасаді два герби: литовський ”Погоня” і родовий “Лис”. У підземних склепіннях колись містилися поховання представників роду, які згодом були перепоховані на місцевому цвинтарі. Неподалік стояв двоповерховий палац Сапєг, знищений під час Другої світової війни. Сьогодні споруда належить Українській греко-католицькій церкві та відома як храм святої Параскеви. Вона залишається головною архітектурною окрасою села, розташованого серед мальовничих ландшафтів Поділля.Осінь — найкращий час для Більче-Золотого. Старий парк навколо каплиці Сапєгів перетворюється на м’яке золоте море, а неоготичні шпилі храму виринають із туману, як із іншої епохи. Тиша, легкий запах вогкості й листя, шурхіт під ногами — і вся ця історична меланхолія тільки підсилює відчуття присутності минулого.Подорожуй Україною

Великий ДзендзикОстрів Великий Дзендзик — комплексна пам’ятка природи місцевого значення, розташована неподалік міста Бердянськ Запорізької області. Назва “Дзендзик” походить з тюркських мов і означає “гачок”.Історично Великий Дзендзик разом із островом Малий Дзендзик та архіпелагом Остапиха був офіційно створений рішенням Запорізького облвиконкому в 1984 році. З 2010 року об’єкт входить до складу Приазовського національного природного парку, а самі острови мають статус заповідної території та охороняються законодавством України.Острів складається з піщано-черепашкових берегів. Раніше він був сполучений із Бердянською косою пересипом, проте зараз повністю ізольований. Рослинність представлена очеретом звичайним, бульбокомишем приморським, полином пісковим, колосняком чорноморським та іншими прибережними видами.Великий Дзендзик разом із Малим Дзендзиком слугує важливим місцем гніздування для птахів: баклана великого, мартина-реготуна, річкового та рябодзьобого крячків.Подорожуй Україною

Катеринівський лісКатеринівський ліс — зелене диво серед південних степів Миколаївщини. Розташований біля села Катеринка Первомайського району, він охороняється державою та є частиною природно-лісового фонду України.Його історія почалася наприкінці 18 століття, коли чернігівський полковник Михайло Штриков заснував поселення та висадив перші дерева, щоб зупинити рухомі піски над річкою. Поступово піщані дюни перетворилися на ліс — результат двох століть людської праці.Сьогодні Катеринівський ліс займає понад 1,5 тисячі гектарів і вражає різноманіттям: тут ростуть сосни, дуби, берези, ясени, клени, граби. У лісі трапляються унікальні дерева: стара верба, що пережила сам ліс, столітні дуби та навіть ялиновий гай, який уперше прижився на піску.Фауна теж багата: козулі, кабани, лисиці, зайці, бобри, видри, десятки видів птахів, плазунів і земноводних.Катеринівський ліс — це місце, де кожен крок нагадує про силу людських рук і терпіння, що повернули життя туди, де колись була пустеля.Подорожуй Україною

Озеро ОхничОзеро Охнич — мальовнича водойма торф’яного походження у Камінь-Каширському районі Волинської області, розташована біля села Замостя в межах Прилісненської громади. Це одне з найбільших озер регіону, популярне місце для відпочинку та риболовлі.За легендою, назва походить від міфічного духа-охоронця лісів Оха, який нібито захищає місцевість від лиха.Озеро має форму цифри “8”, його південний берег — високий, порослий соснами, північний і західний — заболочені, вкриті очеретом і вільхою. Водойма живиться з боліт і чотирьох джерел, що б’ють із південного берега. Дно вкрите м’яким мулом, вода — м’яка, з домішками гліцерину, що надає їй пом’якшувальних властивостей. Серед водної рослинності переважають латаття, а у водах водяться карась, лящ, щука, окунь, сазан, лин та плітка.Сьогодні Охнич — відомий осередок рекреації: тут облаштовано альтанки, пляжі, місця для риболовлі та відпочинку. Дорога до озера відремонтована, тож воно легко доступне для туристів і місцевих відвідувачів.Подорожуй Україною

Банилів-Підгірний Банилів-Підгірний — село в Чернівецькій області, розташоване в горах Буковинських Карпат. Його ландшафт формують численні вершини, а річка Солонець Великий впадає в Малий Серет, перетворюючи територію на мальовничі долини.Село виникло на базі кількох хуторів, серед яких Гільча, Дунавець, Кошелівка та Кошуя. У минулому Банилів ділився на дві громади: Банилів Волоський та колонію Августендорф. Через хутір Гільче проходила вузькоколійна залізниця, яка з’єднувала село з іншими населеними пунктами регіону.На території Банилова є кілька природних пам’яток: Банилівський парк, заказник “Зубровиця” та джерела. Полонини та ліси довкола села багаті на дикі орхідеї та інші рідкісні рослини.Село має розгалужену структуру, тут збереглася дерев’яна церква Святого Дмитра (1875), а мешканці колись врятували від руйнування церковні дзвони.Банилів-Підгірний поєднує багату історію, культурні пам’ятки та природні краєвиди, що робить його привабливим для любителів гірської природи.Подорожуй Україною

УнівУнів — село на Львівщині, відоме своєю Свято-Успенською лаврою Української Греко-Католицької Церкви.Монастир тут діє ще з XIV століття. Саме в цих мурах у 1606 році перебував Іван Вишенський і написав “Посланіє до стариці Домініканії”. У XVIII ст. обитель була одним із найважливіших монастирів Галичини, а з 1919 року митрополит Андрей Шептицький переніс сюди осередок студитів. У радянський час монастир закрили, а в його стінах створили спершу концентраційний табір для духовенства, згодом — інтернат. Лише у 1993 році обитель повернули монахам.В Уневі діяла друкарня (1648–1770), де було надруковано близько 60 книг. Серед них — “Псалтир”, “Акафісти”, “Служебникъ” тощо. У вересні 1944 року біля лаври відбувся бій УПА з більшовиками. На пам’ять про ті події в лісі між Уневом та Словітою зберігся камінь із написом.Сьогодні в лаврі можна побачити музей сакрального мистецтва, де зберігаються особисті речі братів Шептицьких, ікони, антимінси, церковні килими. А на Чернечій горі — відчути особливу тишу й благодать, що панує на монастирському цвинтарі.Подорожуй Україною

Бананова ферма в селі РожниУ невеликому селі Рожни на Київщині можна потрапити у справжні тропіки. Тут, серед звичайних українських пейзажів, розташована оранжерея з промовистою назвою — “Бананова ферма”. Її засновник, інженер та винахідник Анатолій Патій, ще на початку 1990-х створив теплицю особливого типу, яка дозволяє вирощувати екзотичні фрукти з мінімальними витратами на опалення.Попри назву, тут росте не лише банан. У теплиці можна побачити понад 50 сортів тропічних та субтропічних культур: від ананасів і папаї до кавового дерева. Деякі рослини — результат власних експериментів господаря. Так, він вивів компактний сорт банана, який виростає лише до 80 см замість звичних трьох з половиною метрів. А ще тут є прищеплене дерево, що одночасно дає апельсини й лимони.Дістатися сюди нескладно: село має автобусне сполучення з Києвом та сусідніми областями. Ідеальна локація для сімейної прогулянки, пізнавальної екскурсії чи просто щоб надихнутися на власні маленькі експерименти з рослинами.Подорожуй Україною

Трикратський лабіринтТрикратський лабіринт — заповідне урочище місцевого значення, розташоване біля села Трикрати на Миколаївщині. Його площа сягає 247 гектарів, а сьогодні ця територія входить до складу Національного природного парку ”Бузький Гард”.Цей унікальний лісовий масив виник завдяки ініціативі графа Віктора Скаржинського, який започаткував тут лісонасадження. Так у посушливому степовому краї виріс справжній рукотворний ліс із мережею річок, ставків, містків та доріжок. Саме переплетіння стежок і водних каналів дало йому назву “Лабіринт”.Головне багатство урочища — могутні дуби. Деяким із них уже понад 400–500 років, а щоб обійняти їхній стовбур, знадобиться кілька дорослих людей. Загалом тут збереглося близько 350 таких велетів.Лабіринт вражає не лише віковими дубами. Тут ростуть ясен, клен, вільха, березові гаї, а серед диких мешканців можна зустріти ланей, козуль, оленів і навіть бізонів. На території прокладено трьохкілометрову прогулянкову стежку, яка веде вздовж чистої річки Арбузинки та мальовничих галявин.Подорожуй Україною

Хрещення Русі 988 рік — символічна дата. Саме тоді, понад тисячу років тому, князь Володимир охрестив Русь, започаткувавши нову епоху, що назавжди змінила обличчя українських земель. Масове хрещення, як відомо, відбулося в Києві, у водах Дніпра. Але перед тим сам князь Володимир прийняв християнство в Херсонесі — на землі, що нині входить до українського Криму.Цей акт став не лише духовним, а й політичним кроком: християнство зміцнило державу, зв’язало Русь із Візантією та відкрило шлях до європейської культурної спільноти. В Херсонесі Володимир узяв ім’я Василій, збудував церкву, а згодом повернувся до Києва, щоб хрестити своїх підданих.Проте християнство було на наших землях задовго до цього. І в Криму — де мученицьки загинув святий Климентій Римський, де діяли апостоли й місіонери. І в Києві — за часів князя Аскольда. І на заході України — завдяки впливу Моравії та місії Кирила й Мефодія.Хрещення Русі — це не лише подія. Це вершина довгого, складного процесу. І його географія ширша за Дніпро. Вона — від Києва до Криму. Це наша історія — глибока, складна й незаперечно українська.Подорожуй Україною

Музей СковородиНаціональний літературно-меморіальний музей Григорія Сковороди — унікальне місце в селі Сковородинівка на Харківщині, де останні роки жив і був похований мандрівний філософ. Розташований у мальовничому маєтку XVIII століття, музей зібрав тисячі експонатів: старовинні гравюри, особисті речі Сковороди, музичні інструменти, рукописи й навіть скрипку, на якій, за переказами, він грав.Музей створено у 1972 році, але ідея виникла ще 1922-го. Експозиція була розміщена в будинку колишніх поміщиків Ковалівських — друзів філософа. На території 18 гектарів збереглись парк, могила Сковороди, пам’ятники та філософська алея. Музей став не лише культурним, а й духовним центром — тут проводились літературні фестивалі, конференції та виставки.6 травня 2022 року російська ракета влучила в будівлю музею, знищивши її вогнем. Найцінніші експонати вдалося врятувати. Попри руйнування, Україна активно відновлює музей: триває реставрація, збираються кошти, працюють архітектори.Подорожуй Україною