Статистика telegram channel - @malva_ammunition_ukraine

Після цього з'явилася велика й позитивна стаття Фенсона про Андрія Мельника, яка завершувалася такими рядками: «Я радий, що мої припущення не підтвердилися конкретними фактами. На мою думку, це усуває колоду на шляху до добрих взаємин між євреями і українцями… Джуїш пост» - як часопис і автор цієї статті особисто, - завжди відносяться з найбільшою прихильністю до канадських українців і до державницьких аспірацій українського народу».Вже перебуваючи у Торонто Андрій Мельник мав намір зустрітися з його мером паном Натаном Філіпсом, який за національністю був євреєм. На тлі недавнього скандалу із «Джуїш пост» Андрія Мельника почали вмовляти не відвідувати міську управу й не зустрічатися з мером Торонта. Однак А. Мельник наполіг на візиті.Натан Фліпс прийняв полковника на найвищому рівні, вручив подарунки, а на початку розмови заявив: він хоч і єврей, але не солідаризується із «Джуїш пост», та висловив жаль з приводу наклепницьких публікацій.МЗС Ізраїлю має невідкладно відкликати свою заяву і вибачитися перед Україною.

На світлині - Роберт Бровді. Більшість українців знають його за позивним «Мадяр» - людину, яка стала символом нової української війни: війни дронів, технологій і нестандартних рішень.Народився в Ужгороді у 1975 році в родині угорця та українки. До повномасштабної війни був успішним бізнесменом: займався нерухомістю, аграрними проєктами, міжнародною торгівлею, очолював великі компанії та підтримував українськемистецтво.24 лютого 2022 року він добровольцем пішов до війська.Після боїв за Київщину Мадяр зрозумів: майбутнє війни — за дронами. Він почав купувати БПЛА за власні кошти, навчати військових і створювати нові тактики застосування безпілотників просто на передовій.Так зʼявилися «Птахи Мадяра» — підрозділ, який виріс від невеликої групи ентузіастів до414-ї окремої бригади ударних БПЛА, однієї з найефективніших в Україні.FPV-дрони, нічні бомбардування, аеророзвідка, важкі дрони типу «Баба Яга» - усе це стало частиною нової культури сучасної війни, яку формували й підрозділи Мадяра.Його сила — не в пафосі, а в системності, ефективності та результаті. Як підприємець він умів будувати великі структури. Тепер ця структура працює на оборону України.У 2025 році Роберт Бровді став командувачемСил безпілотних систем України.Ця історія про людину, яка могла жити спокійним заможним життям, але обрала Україну та її захист!✊🏻

Фантастичний Всесвіт Олеся Бердника: Республіка Духу та Зоряний Корсар23 квітня 1950 року розпочалася одна з найдраматичніших сторінок у житті Олеся Бердника (1926–2003). Саме в цей день молодого актора театру імені Івана Франка та фронтовика було засуджено за «зраду Батьківщині» до 10 років ув’язнення в таборах Печори і Казахстану. Його «злочином» була незгода з партійною політикою та щире слово правди, висловлене на зборах. Попереду були десятиліття випробувань, дві відчайдушні спроби втечі та нескінченна боротьба за право бути Людиною, під час якої він не лише вижив, а й зберіг незламність свого Духу.Незважаючи на жорстокі випробування ГУЛАГом, Бердник не зламався. Він виніс із неволі не ненависть, а величні ідеї про Космос, духовний розвиток та високе призначення української нації. Його постать стала символом духовного опору, а творчість — справжнім всесвітом для поколінь українців, які шукали відповіді на вічні питання буття поза межами радянської ідеології.Олесь Бердник увійшов в історію як видатний письменник-фантаст (автор понад 50 книжок), філософ-косміст та один із засновників Української Гельсінської Групи. Він став президентом гуманістичного об'єднання «Українська Духовна Республіка», проголошуючи ідею свободи та любові. Його шедеври, такі як роман-міф «Зоряний Корсар», «Вогнесміх», «Шляхи титанів» та «Чаша Амріти», стали частиною національної скарбниці, поєднуючи загальнолюдські цінності з концентрованим національним духом. Цей вирок 1950 року був лише початком шляху творця, чиє слово виявилося сильнішим за будь-які табірні мури.«Пора повернутися до Батьківської Хати. Ви вічні, невмирущі, безперервні — лише забули про це у далеких мандрах серед мороку».

👀закінчуються…«В МЕНІ ТЕЧЕ МОЯ РІКА». Mojave x Malva AmmunitionMojave та Malva Ammunition представляють спільну колекцію футболок, створену для підтримки тих, хто зазнав поранень. Кожна придбана футболка з колекції, автоматично заощаджує одну адаптивну футболку. Вода — це першооснова всього сущого. Ріки ж — за повір’ям, вени Бога, жили Землі та втілення плодющої сили. Еквівалент усіх життєвих соків людини. Коли людина приходить у світ — вона завжди унаслідує свою ріку, ту, що сталася поруч з місцем її народження. Це і є її власна ріка, символ шляху, символ одвічного руху.І вона продовжує рух, набуваючи нової форми й іншої глибини.У комплекті з футболкою колаборації ви під час покупки отримуєте таку ж саму, але адаптивну — її можна залишити собі або обрати варіант підтримки — у цьому випадку другу футболку буде передано Службі супроводу 12-ої бригади «Азов» @azov_suprovidПридбати можна на сайті: Mojave.group або перейшовши за посиланням у шапці профілю Instagram @iam.mojave Також запрошуємо до фізичного магазину в Києві: вул. Павлівська 26/41Магазин працює з 12:00 до 20:00.🫂за реалізацію візуалу , велика подяка @vladmoon

Національна гордість - останній притулок бездарної посередності.У лабіринтах людського духу існує дивний феномен: чим меншим є внутрішній світ людини, тим гучніше вона прагне заявити про свою належність до чогось величезного. Коли індивідуальність виявляється безплідною пустелею, а власні здобутки не здатні витримати навіть найменшої критики, виникає потреба в ерзац-гордості. Це і є момент народження колективного самолюбування — останнього притулку тих, хто не відбувся як особистість.Психологія порожнечі.Справжня велич завжди самотня. Вона плекається в тиші роздумів, у муках творчості та в особистій відповідальності за кожен крок. Проте для посередності такий шлях є нестерпним. Посередність жахається власного відображення у дзеркалі істини, бо бачить там лише сірість і відсутність рис. Щоб уникнути цього болісного усвідомлення, вона шукає порятунку в «ми».Привласнення чужих перемог — це найлегший спосіб відчути себе переможцем. Не маючи власного таланту, посередність починає пишатися талантами померлих геніїв, з якими її пов’язує лише випадковість походження. Не маючи власної честі, вона прикривається бойовою славою предків, до якої не додала жодної краплі власного поту чи крові.Механіка колективного засліплення.Колективна гордість — це механізм компенсації. Вона працює як криве дзеркало: індивідуальні вади розчиняються в масі, а загальні чесноти (часто вигадані або гіперболізовані) стають особистим капіталом кожного учасника цього маскараду.Людина, заражена цією гордістю, стає добровільним адвокатом дурості. Вона з фанатичним завзяттям захищає помилки своєї групи, бо будь-яка критика цілого сприймається як замах на її єдину опору — ілюзію власної значущості. Тут зникає критичне мислення і народжується сліпа відданість формі, за якою немає змісту.Трагедія втраченого «Я».Найстрашніше в цьому стані те, що він остаточно блокує шлях до самовдосконалення. Навіщо працювати над собою, якщо ти вже «кращий» за правом народження чи приналежності? Навіщо шукати істину, якщо вона вже видана тобі у вигляді готових гасел?Цей притулок бездарності є золотою кліткою, де людина обмінює свою унікальність на комфортне відчуття зграї. Вона стає часткою мільйонів, але перестає бути одиницею буття. Гордість за те, що розділяється з усіма, — це фактично визнання того, що в тобі немає нічого власного.Справжній шлях людини лежить через подолання цієї спокуси. Лише відмовившись від підпорок колективного марнославства, можна почати будувати власний дім духу. Світ потребує не мільйонів однакових голосів, що повторюють завчені оди, а поодиноких особистостей, здатних на власний погляд і власну тишу. Лише той, хто має мужність бути «ніким» у натовпі, має шанс стати «кимось» перед обличчям вічності.

Макрокосмос (зовнішній світ) є лише відображенням мікрокосмосу (душі людини).Якщо розглядати війну як наслідок внутрішнього розладу, можна виділити кілька ключових аспектів цієї концепції:1. Механіка експансії его.Коли індивідуальне або колективне «Я» стає деспотичним, воно перестає визнавати цінність іншого. Перемога егоїзму всередині означає, що людина або нація починає сприймати навколишній світ лише як ресурс або перешкоду. У такому стані зовнішній конфлікт стає неминучим, бо его завжди прагне розширення своїх кордонів за рахунок інших.2. Війна як проекція.Психологічно ми часто проектуємо власну внутрішню агресію, незадоволення та страхи на зовнішніх ворогів. Якщо внутрішня війна не завершується примиренням із самим собою, цей надлишок руйнівної енергії шукає вихід назовні. Зовнішній ворог стає зручною мішенню для того, з чим ми не змогли впоратися всередині.3. Природний стан чи вибір?Існує дві основні школи думки щодо вашої тези: * Гераклітівська: «Війна — батько всього». Згідно з цією логікою, боротьба протилежностей є двигуном розвитку Всесвіту. * Етична: війна є наслідком «зламу» людської природи. Якщо природний стан — це гармонія (логос), то війна — це хвороба, викликана торжеством егоїзму.4. Роль культури та духу.Саме культура, філософія та духовна дисципліна історично виступали інструментами «стримування» внутрішнього егоїзму. Коли ці інструменти слабшають, «внутрішні запобіжники» плавляться, і пожежа виходить назовні.Справжній мир неможливий лише через підписання паперів або дипломатію. Він починається з перемоги над власним егоїзмом, що є найважчою з усіх можливих воєн.

Серфінг Калі-юґою: шлях воїна серед руїнНаші читачі скоріш за все багато раз зустрічали поняття Калі-юґи в популярній культурі, а також зображення самої індуїстської богині Калі. Що ж таке Калі-юґа, чому вона так часто згадується і до чого тут світ Традиції? Індоарійське вчення про юги, тобто епохи, поділяє історію на чотири великі періоди:🌕Сатья-юга — Золота доба, панування світу Традиції;🌖Трета-юга — Срібна доба, повільне зниження божественної вертикалі;🌗Двапара-юга — Бронзова доба, домінування людського над метафізичним;🌑Калі-юґа — Залізна доба, затемнення, горизонтальність, хаос.Природа Калі-югиМи живемо в Калі-юґу, добу розпаду форм і руйнування вертикалі. В цей історичний період всі традиційні форми втратили свій зміст і своє світло — це стан світу, де духовні сили вже не мають дії, і де матеріальні й колективні сили займають їхнє місце.Вона має такі риси:• деградація каст і ролей;• панування кількості над якістю;• хаос у колективному несвідомому;• занепад авторитету, традиції, сакральності;• профанізація духовного;• культ матеріального.Юліус Евола називає це «світом, який втратив центр», про який ми говорили в минулій публікації. «Світу, що входить у свою темну добу, неможливо повернути традиційну форму. Завдання індивіда – не відродити зовнішній порядок, а втримати внутрішню вісь серед розпаду», - вважав він. Отже, як вижити людині серед руїн за Еволою?Основні принципи шляху модерного лицаря в Темний Вік:🌞вертикальна орієнтація, тобто, слідування божественному і перебування в стані нерухомості посеред хаосу;🌞пам’ять про Центр пробудження і рух до нього;🌞внутрішня аскеза і відмова від ілюзій сучасності;🌞формування характеру, дисципліна, подолання пасивності — самоперетворення;🌞інтеграція полюсів всередині себе —солярного і лунарного;🌞непорушність серед розпаду — стати тим, хто був би воїном і жерцем у Золотій добі — у межах сучасного світу;🌞створенння малих орденів.Хотілось б зупинитись окремо на останньому пункті, оскільки він є частиною того, чим займаємось ми, беспосередньо як автори цієї публікації. У часи занепаду цивілізації великі структури і орієнтири розпадаються, але їм на заміну приходять малі центри знання, «вогнища», де відтворюється природня вертикаль Традиції.Ми плекаємо в собі, в рамках свого ордену, ті самі знання метафізичного походження — одкровення, інтуїція, езотеричне бачення. Ми помічаємо те, що символи різних культур схожі, бо мають один Центр, одну ієрархічність. В той час ж сучасні цінності, такі як демократія, панування кількості над якістю, культ мас — це політичні форми Калі-юґи, доби, де нижчі сили вириваються назовні і стають панівними.Сильний тип у Калі-юґу не бореться з невідворотнім — ми не займаємось донкіхотством в самому примітивному сенсі. Ми використовуєм цей період як інструмент, пдібно до того, як вершник сідлає тигра, аби той не міг його розірвати. У Калі-юґу немає жодної інстанції вищої за особистість, яка могла б підтримати її. Тому вона мусить знайти абсолютний центр у собі або загинути разом зі світом.Справжній воїн у Калі-юґу — не той, хто піднімає прапор минулого, а той, хто стоїть прямо під час падіння світу.

Сумка MUGGER Shark Grey Стриманий дизайн легко поєднується з будь-яким образом - від casual до military.✪ Сумка має :-основне відділення з додатковою кишенею з сітки на блискавці ;- фронтальне відділення з велкро інтерфейсом для фіксації велкро панелей та органайзерів- дві бокові сітчасті кишені✪ Розміри: 37х25х13 см Основне відділення призначене для особистих речей, документів або ноутбука (вміщує навіть більший формат). Всередині є додаткова сітчаста кишеня - окремо для ноутбука 13–14 дюймів або планшета, що забезпечує зручну організацію.Фронтальна кишеня на блискавці оснащена велкро для фіксації органайзерів, що дозволяє гнучко налаштувати внутрішній простір.Бокові сітчасті кишені підходять для пляшки або аксесуарів.Регульований плечовий ремінь забезпечує комфорт у носінні, а зносостійкий матеріал розрахований на активне щоденне використання.Ідеально для міста, роботи, навчання та EDC✪ Вартість : 2500 грн🔝Матеріали:-Nylon-YKK-WJ-TexcelВиробництво: MALVA AMMUNITION® UKRAINEЗамовити : @malva_amun_ukr

День військового журналістаУкраїни встановили у 2018 році за ініціативи тодішнього міністраоборони Степана Полторака.• Його присвятили памʼяті військового кореспондента телерадіокомпанії «Бриз»Міноборони Дмитра Лабуткіна, який загинув 16 лютого 2015 року під час виконання професійних обовʼязків поблизу Дебальцевого на Донеччині.1 У 28 років він став першою втратою серед військових журналістів України.9 За даними Міністерства культури,з початку повномасштабногоросійського вторгнення в Україні загинули 119 українських та іноземних медійників. За даними міжнародної організації «Репортери без кордонів», ще щонайменше 53 медійники зазнали поранень.Станом на 6 лютого 2026 року вросійському полоні перебувають щонайменше 26 цивільних українських медійників і один журналіст, який долучився до лав Сил оборони. Такі дані наводить Інститут масової інформації.• Дякуємо військовим журналістам за мужність і правду. Саме завдяки вам світ знає правду про війну: справжню ціну свободи, силу українців і про те, з чим ми стикаємося щодня.

Уявіть кінець XIX століття.Немає антибіотиків.Немає сучасних вакцин.Люди помирають від холери й чуми за кілька днів.Міста спорожніють, лікарі безсилі, а слово “епідемія” звучить як вирок.І в цей час українець Данило Заболотний робить те, що сьогодні здається неймовірним.Він не просто досліджує хвороби.Він іде туди, де вони лютують.Склянка, яка могла стати останньоюУ Києві Заболотний разом із колегою Іваном Савченком створює протихолерну сироватку. Але люди бояться щеплень. Ніхто не вірить без доказу.Тоді вони вирішують довести ефективність на собі.Спочатку вводять вакцину.А потім свідомо випивають живу культуру холерного вібріона.Якби сироватка не спрацювала — смерть настала б швидко.Вони вижили.Цей експеримент став одним із перших гучних доказів того, що вакцинація працює. І відкрив шлях до масової боротьби з холерою.Де ховається чума?Чума століттями виникала раптово. Люди не розуміли, звідки вона береться між спалахами.Заболотний припустив: інфекція зберігається в природі.Щоб перевірити це, він вирушає в експедиції до Індії, Китаю, Аравії, Монголії — туди, де лютує “чорна смерть”.У монгольських степах він досліджує тарбаганів — степових байбаків. Саме вони, як він доводить, є природним резервуаром чуми.Це відкриття стало основою теорії природної вогнищевості інфекцій.Сьогодні саме цей підхід дозволяє передбачати й стримувати спалахи небезпечних хвороб.Світове визнання — і повернення додомуЗаболотний працює в лабораторії Пастера у Франції, викладає, бере участь у міжнародних дослідженнях. Його знають у наукових колах Європи.Але він повертається в Україну.У 1928 році стає Президентом Всеукраїнської академії наук. Засновує Інститут мікробіології та епідеміології в Києві — нині цей інститут носить його ім’я.Він розвиває українську науку, створює школи дослідників, готує нове покоління фахівців.Останній вибірПеред смертю у 1929 році він просить поховати його не в столиці, а в рідному селі на Вінниччині. Свою бібліотеку передає сільській школі.Його останні слова були простими:“Любіть науку і правду”.Данило Заболотний не воював зі зброєю в руках.Його боротьба була іншою.Він ризикував собою, щоб довести істину.Він їхав у зони епідемій, коли інші тікали.Він шукав джерело хвороб там, де ніхто не здогадувався шукати.І саме завдяки таким людям людство навчилося не лише боятися епідемій — а й зупиняти їх.І серед цих людей був українець.Шануймось бо ми українці!