малкінап туса

оце приїжала мама і ми багато говорили, я розповіла їй пару ситуацій, які стались зі мною цього року і вона сказала, що мій найбільший мінус це добре серцещо я всіх жалію, всім допомагаю, іду на зустріч, краще дам грошима, все сприймаю за урок собі, ділюсь, допомагаю, віддаю каже: бабушка Таня (це мама моєї мами, яка рано померла) була така сама. і ти в неї вдалась. ти така сама з мʼяким серцемі це закрило мій найголовніший гештальт всього життябо я росла з мамою тата. бабушку по татовій лінії також звали Алла і все моє дитинство вона постійно мені казала, що я черства, що я не маю серця, що я зле вовченя (тепер ми знаємо, що моя черствість з нею була лише захистом на усі маніпуляції, а не істинною особистістю)але оце зле вовченя переслідувало мене все життя. все життя у мене було відчуття, наче я намагаюсь це зле вовченя перемогти і сховатиі це якраз приклад внутрішніх упереджень/віри і фактівя роками вірила, що я погана людина, яка прикидається хорошою і що от от всі зараз побачать це зле вовченя, яке я ховаю а якщо розглянути факти, то я ще та тєрпіла і «спасатєльніца»)))і все життя страждала не від внутрішнього вовченя, а від бажання зробити доброреально найбільше за що я отримувала піздюлей в житті і зло - це за те, що проявляла мʼякість і поступливість

дєвочки це піздая переконала себе, що я сама у всьому винна, раз втратила конект з командою і довелось її замінити, це далось мені для чогось, це життєвий урок і я маю стати кращеі це були мої думки, а факти наступні:якщо я така хуйова, чого ж не було розказати про це одразу? ні, треба було чекати з серпня, коли прийде грудень, з надією піднасрати мені перед дропом нового блокнотутреба було влаштовувати козні за спиною МІСЯЦЯМИтреба було лізти до моєї команди, з надією перетягнути проти менеякщо я така хуйова, чого ж не вийшло перетягнути?)це наскільки треба мати злобу, що тебе звільнили і без тебе нічого не розвалилось і скільки в цьому варитисьа я себе загазлайтила, що я у всьому винна, що я тоді втратила конект з командою і саму команду і сьогодні перший день за весь цей час, коли я думаю а раптом ні? що якщо корінь цього весь час був в одній людині?факт: я звільняю, весь цей час роблю роботу над помилками, вибудовую кращі довірливі стосунки з командою і підрядникамифакт: людина не відпускає мене ще з серпня і далі каламутить воду, збирає собі групу підтримки і пише моїм працівникам до кого з нас більше питань?)))і для чого це всея не розумію