«ЗАРАЗ НЕ ЧАС ДЛЯ ТАНЦІВ» - говорила я собі роками. А потім подумала: а коли, власне, буде той самий час, якщо життя відбувається саме зараз?

Я давно хотіла танцювати. Мені так подобається музика, ці плавні рухи, коли тіло ніби саме рухається в ритм.

Але в танцях я завжди відчувала себе невпевнено. Дивилася на себе і думала: «Ну яка ж я незграбна!» 😁 І, звичайно, це теж було чудовим приводом відкладати.

Ще перед ковідом я взяла кілька індивідуальних занять. Потім усе зупинилося. Пробувала танцювати онлайн, але швидко зрозуміла: ні, я хочу саме наживо.

Перед війною знову взяла кілька уроків. І знову не склалося.

А далі почалося моє улюблене: то не час, то гроші потрібні на інше, то роботи багато, то треба кудись їхати, то взагалі зараз не до цього.

І знаєте, що цікаво? Я постійно говорю учасницям своїх програм: якщо у вас є мрія, не залишайте її десь у далекій шухляді. Бо коли ми починаємо робити конкретні кроки до того, чого по-справжньому хочемо, раптом знаходяться і час, і гроші, і можливості. А головне - з’являється енергія.

І ось я дивлюся, як мої учасники програм реалізують свої цілі й мрії, і я згадала про ту, яка так і залишилась у бажаних. А чому я сама відкладаю те, що так люблю?

Минулої середи я просто вирішила: все, я готова. У п’ятницю була на першому занятті, у неділю - на другому.

І це такий кайф! Така енергія, такий стан, що я знову згадала просту річ: ми не просто реалізовуємо мрію - ми змінюємо своє життя в той бік, куди насправді хочемо його вести.

Іноді для цього не потрібен грандіозний план. Потрібне внутрішнє рішення: я хочу. І я роблю перший крок.

Я багато говорю про це у своїх програмах, допомагаю жінкам не тільки заробляти більше, а й повертати собі те життя, яке їм справді хочеться проживати.

І, схоже, цього разу мені самій довелося нагадати собі те, чого я навчаю інших.

Що думаєте з питання реалізаціі мрій у цей турбулентний час?