👋Усім гарного дня!
👥Поки ви чекаєте на перший розіграш книжок, ми пропонуємо послухати наш новий подкаст. Сьогодні ми запрошуємо вас ознайомитися зі статтею Ольги Мармілової та Ігоря Перегняка «Анархізм М. Бакуніна: ключові моменти та критика комунізму».
🤩Серед визначних внесків Бакуніна в лібертарну теорію можна назвати його критику концепції диктатури пролетаріату Карла Маркса, розробку комунітарного поняття свободи, що ґрунтується на солідарності та взаємності, а також розвиток аргументації проти державної форми організації інститутів. Якщо вам цікаво детальніше дізнатися про ці ідеї, завдяки яким Бакунін став вагомою фігурою для анархістського руху та філософії, переходьте за посиланнями нижче. Приємного прослуховування!
📹 Слухати в Youtube
🔉Слухати в Spotify
🇺🇦Не всі знають, але Бакунін також був одним із перших анархістів 19-го сторіччя, які прямо виступали за повну незалежність України. Сьогодні теж є антиавторитарії, які роблять на ділі те, про що писав Бакунін. Зараз вони збирають на повнопривідний бус для бійців Інтернаціонального легіону, тож закликаємо долучитися та допомогти їм за реквізитами нижче:
🔗 Monobank: https://send.monobank.ua/jar/2XNcpsarog
💳 Номер картки: 4441 1111 2681 1581
🌍 PayPal:
[email protected]
Слова дружини Давида Ганни:Це була його мрія - така кількість червоно-чорних, чорних та інших анархістських прапорів разом із жовто-блакитними на Майдані Незалежності. Шкода, що це стало можливим лише завдяки його загибелі. Давид здійснив революцію, і соціальну, і естетичну. Відтак прощання із ним нагадувало політичну акцію: люди прийшли навіть із прапорами з організаційною символікою. Мені ж на похованні Давида представники військової частини вручили прапор України на знак тих цінностей, які він захищав, жертвуючи власним життям. Цей символічний обмін людини на прапор мені і досі важко помислити.Ми з Давидом завжди шанували та відзначали День Незалежності та День Конституції України, а українські прапор і герб ніколи не були для мене абстрактними символами. Бо для мене, як і для Давида, Україна завжди була моїм проєктом. Однак тепер цей прапор значить для мене щось дуже конкретне - він облитий кров'ю Давида. За незалежність України, за нашу демократію, Давид віддав життя. Я завжди памятатиму про це. Пам'ятайте і ви.З Днем Незалежності!///Words from David's wife Hanna:This was his dream – such a number of red-and-black, black, and other anarchist flags together with the blue-and-yellow ones on Independence Square. It’s a pity that this became possible only thanks to his death.David carried out a revolution – both social and aesthetic. Therefore, the farewell to him resembled a political action: people came even with flags of organizations and symbols.For me, seeing representatives of the military at David’s funeral carrying the Ukrainian flag in front of those who had died defending it, sacrificing their own lives, was deeply moving. This symbolic exchange of a human life for a flag is still difficult for me to comprehend.David and I always honored and celebrated Independence Day and Constitution Day of Ukraine, and the Ukrainian flag and coat of arms were never abstract symbols for me. Because for me, as for David, Ukraine has always been my project.But now this flag means something very concrete to me – it is soaked in blood, in David’s blood. For Ukraine’s independence, for our democracy, David gave his life. And I will always remember this. You should remember it too.Happy Independence Day!
"зробив за ескізом Nikita Kravtsov в ромському кварталі Ужгорода до дня прапора та незалежності. За ідеєю Кравцова, це переосмислення прапору українських ромів, так як відмінність українського та загального ромського жовта пшениця замість зеленої трави. Роми з різних куточків України воюють проти імперських загарбників, а поки я малював сестри та брати війскових ромів співали червону калину, кричали слава нації та - ми роми з України. Діти переважно ходять в школу, сказали мені що через 10 днів в них буде нова школа." - Давид Чичкан.///"Created, based on a sketch by Nikita Kravtsov, in the Romani quarter of Uzhhorod for Independence and Flag Day. According to Kravtsov’s idea, this is a rethinking of the flag of Ukrainian Roma, where the difference from the Ukrainian and general Romani flag is yellow wheat instead of green grass.Roma from different parts of Ukraine are fighting against imperial invaders, and while I was painting, the sisters and brothers of Romani soldiers were singing Chervona Kalyna, shouting “Glory to the nation! We are Roma from Ukraine.”Most of the children go to school, and they told me that in 10 days they will have a new school." - Davyd Chychkan
Сьогодні день народження Марсі. Йому б виповнилося 36 років, якби російська армія не вбила його, учасника українського спротиву, 11 листопада 2023.Багато активістів, які брали участь у боротьбі в Кале (Франція), знали його під іменем Joy — "Радість". Він ніс із собою цю радість на поле бою тут і раніше — в Рожаві, товариші згадують його жарти про можливість загинути у боротьбі за те, що він вважав справедливим. Він радісно жертвував собою заради інших.В інтерв’ю, яке дав нам у 2022 році, Марсі казав:“Українці заслуговують на безкоштовну освіту та охорону здоров'я за те, що вони роблять тут, чинячи опір вторгненню”.Його звали Юсеф. Він був борцем, солдатом, антиавторитарним активістом, письменником, музикантом та істориком за освітою — відповідно, дуже цікавою людиною.Ви можете послухати, як він грає на гітарі, тут.А також його декламацію поеми Василя Стуса англійською — тут (посилання буде активне тиждень).Його любило багато людей, і ми продовжуємо зустрічати товаришів по всьому світу, які були з ним знайомі. Про нього завжди приємно говорити, адже він був таким добрим, що завжди знаходив можливість залишити у пам'яті посмішку чи погляд, яким нас обдаровував. Посмішки довше залишаються в пам’яті, але й засвоєні уроки мають жити далі завдяки тим, хто ще з нами.Юсеф-Джой-Марсі за тиждень до того, як його вбили, передав це повідомлення одному з учасників нашого колективу:”Якщо люди втомилися від цієї війни, скажіть їм доєднатися до спротиву. Люди борються та страждають тут, вони потребують допомоги. Це не відеогра”.Ніколи не пробачимо. Ніколи не забудемо.
Я щиро ненавиджу Рене Декарта за те, що, описуючи нелюдських тварин як "біологічних машин", він закріпив їхню експлуатацію та зробив можливою її індустріалізацію. Навіть розвиток науки, який давно подолав релігійні забобони та довів наявність в тварин болю, не звільнив останніх від рабства.Втім, ще більше я ненавиджу той факт, що сучасна наука може зробити Декартів принцип реальністю, позаяк редагування ДНК потенційно робить можливим виведення популяції тварин, які дійсно не відчуватимуть болю, про що вже думають кілька наукових груп.Біологічні машини з урізаним спектром почуттів, які народжуються, щоб прожити все своє життя в неволі, щоб бути вбитими та використаними, як повернення до ідеї Декарта, закріпляє ідею можливості та легітимності експлуатації людиною інших видів. Наука як така не спроможна подолати дискримінацію та відчуження, якщо вона відірвана від етичних принципів. Це лише один з симптомів хворого суспільства, яке прямо зараз вироджується в хаотичну війну всіх проти всіх, з поверненням до принципу might is right. Надія лише на те, що турбулентні часи породжують відсутні до цього можливості, тому якщо й потрібно наголошувати на важливості етики, то саме зараз. Від того, наскільки важливими для нас будуть наші принципи горизонтальності, в тому числі по відношенню до інших видів, залежатиме наше подальше існування та існування наступних поколінь.P.S. Якщо ви раптом відчуваєте, що цінність людини вища за цінність нелюдської тварини, згадайте про російських та північнокорейських військових, життя яких, разом взятих, важить менше, ніж життя цуцика, знайденого на позиції.
Майбутнє військових технологій народжується не в університетах та закритих колах експертів, а на полях боїв. Таким чином, знизу - вгору, практичне знання піднімається вище, щоб стати основою нових доктрин.Українська війна швидко трансформує свідомість американських військових, які вводять нові підходи до воєнних технологій. Ось кілька трендів подібних змін, які зазначає ліберальне центристське видання The Economist:- замість універсальних технологій "золотих стандартів" якості - більш гнучкі та відповідні місцевості: те, що має добре працювати в Луїзіані, може бути геть неадекватним умовам Тихоокеанського регіону.- замість контрактів з "бегемотами"-виробниками для армії, що випускають високоспецифічний продукт на наступні один-два десятиріччя (зі своєю окремою філософією побудування, ремонту, обслуговування тощо) - ставка на більш модульні системи, чиї деталі широко доступні на цивільному ринку.- бюрократична революція: замість великих томів специфікацій - кілька сторінок; замість довгих поставок деталей, що займали місяці - швидке виробництво на місцях завдяки 3D-принтерам.Тим не менш, через легальні державні обмеження, певні сфери виробництва для потреб американської армії суттєво просідають. Так, через відсутність можливості налагодження великих поставок з Китаю, виробництво fpv-дронів, з американськими та європейськими ланцюгами поставок, є мізерним в порівнянні з українськими або російськими масштабами.
Допоможіть добити цей канал до 1.9К підписників та підписниць. Дуже треба. Кажуть, після цієї цифри можна йти в сзч.Тим більше, що я теж маю дуже реалістичний план з демобілізації. Воїни мають право на чіткі терміни. Бо так зазвичай воюють під час тотальних війн перед лицем тотального знищення. Ще всі мобілізовані мають право піти, якщо дуже втомилися. Але тільки якщо ДУЖЕ втомилися. Якщо не дуже, то не мають такого права.Замість всіх демобілізованих мають прийти нові. В таких самих обсягах. З таким самим досвідом. З такими самими вміннями. З такою самою мотивацією.Політики мають перестати красти, генерали мають почати дійсно хвилюватися за кожного бійця та бійчиню. А кожен мобілізований з нуля має право знати чіткі терміни служби! Два роки так два роки, навіть, якщо Київ/Львів/Харків (назвіть місто) перетворяться на те, чим зараз є Бахмут! Бо так було в Махна (там прям одразу казали, що війна та революція - це для окремого індивіда максимум на два роки, потім інші будуть займатися революцією). Махновці навіть помирали тільки якщо хотіли, це відомий факт. Під час Іспанської революції також було саме так, Дурруті чітко обіцяв терміни призову анархо-сіндікалістам. Якби не Франко, ротації відбувалися б до сих пір.Ця військова традиція тягнеться з часів гуситськіх війн, коли будь-який таборит чітко знав, коли вже зможе піти пити улюблене пиво, та коли його замінить інший селянин. Кожен польський, український партизан під час нацистсько-більшовистської окупації мав гарантії та права, знав, що буде ротація, та не збирався віддавати свій дорогоцінний час заради такої нісенітниці, як свобода та шанс на краще життя без батога окупанта. Тож я вимагаю всіх перелічених умов, інакше я піду в сзч. І ще одне. Здивований, що ніхто не пропонує цю очевидну умову. Путін має піти у відставку та визнати поразку, а всі російські війська мають лишити територію України. Вважаю, що всі ми маємо право на це за фактом свого військового стажу! Допоки Путін не піде та не будуть виконані мої дуже реалістичні та непопулістські вимоги, я в сзч! В наступному пості я розкажу, як побудувати анархію в Україні та в світі, та як запобігти бусифікаціям і не програти завдяки покращенню технології клонування та роботизації.
Треба писати про громкі події, що трапляються прям зараз, щоб набрати класи, тому далі - про расистське насильство в Британії."Расова війна" на теренах Туманного Альбіону (прем'єр хоче залучити армію для протистояння молодикам, які вже почубилися мало не в кожному великому місті країни) сигналізує про те, яким ефемерним є поняття соціального контракту, що англійські філософи покладали в основу міфу про державу. Він розчиняється в напів-фейкових новинах, а насильство запалюється через одну іскру та запускає ланцюг реакцій, що призводять до більшого насильства.Темношкірий тіп, що народився в Британії, вбив трьох дівчат та порізав ще кількох дітей та дорослого. Держава виявляється неспроможною задовольнити населення країни ані щодо покарання злочинця, ані щодо надання актуальної інформації (приховувати особистість злочинця видається недалекогоядним, враховуючи сучасні можливості отримання інформації, а також - сюрприз-сюрприз - расизм англійських копів), ані щодо захисту ні в чому не повинних темношкірих іммігрантів та мусульман.Так буває, коли замість низової солідарності всі взаємодії між людьми виконує агент бюрократії. Атомізоване суспільство з виродженими інструментами прямої face-to-face демократії рано чи пізно стикається зі сплесками насильства. Так, наче люди, що почували себе відчуженими довгий час від прийняття важливих рішень щодо себе та свого ком'юніті, можуть подолати глибоку прірву лише за допомогою мови інтенсивного насильства.Також так буває, коли ви будуєте політику виключно навколо ідентичностей, стріляючи собі в ногу: колір шкіри має значення, коли це квоти в сфері менеджменту топ-корпорацій, проте він не грає жодної ролі, коли це стосується злочинності. Чомусь це неочевидно величезній групі молодих британців. Чому ж так сталося?Це не виправдовує расизм, а також політиків та публічних персон, які дозволили собі підживлювати ксенофобію серед широкої публіки. Також не виправдовуює тих, хто дав себе так тупо розвести цим політиканам.Сподіваюсь, вуличні антифа та низові структури, які вже мають певні успіхи в організації та самозахисті, ще зберуть раму та проявлять себе з кращої сторони, бо поки навіть картинки нормальної не можу нагуглити для цього поста. Ультраправий райот-порн ви й так всі бачили.
Цікаво, як ультраправі займаються відносно малого расиста, що вбив Фаріон, тим, що зветься "hippy-punching" стосовно лівих. Це практика, коли ліва партія, яка бореться за електорат, має продемонструвати рішучість в покаранні або просто дистанціюванні від представників крайнього спектру власного політичного нахилу. Це коли лейбористи виступають проти "зеленого" або "веган-лоббі" в Британії, виганяють ультра-лівого Дежремі Корбіна з лав партії тощо. А в нашому випадку - ультраправі, що мало не самі обіцяли "йобнути старуху", тепер дуже швидко намагаються засудити свого однодумця, бо за таке, як казав класик, "тебе никто денег не даст".Як завжди буває в сучасному світі, "hippy-punching" - обман, щоб набрати класи, який, однак, вказує на симптоматичне явище: в ліберальних системах так званої представницької демократії, особливо централізованих, будь-яка "радикальна", "утопічна" ідеологія має стати поміркованою, щоб дістатися влади. Так само і децентралізація потенційно дає більше шансів виграти місця маргінальним партіям, як це довели AfD в Німеччині. Українська централізована політична система не дає великих шансів потрапити до влади ультраправим. Тому й Білецький вже не вважає себе націонал-соціалістом, або принаймні відхрещується від цього публічно. Радіти такому стану речей з боку лівих виглядає недалекогоядним, позаяк ліві потрапляють в вищі коли влади в Україні ще рідше.Добре, що анархістам не треба витрачати сили та займатися популізмом, щоб потрапити в парламент.
TGLIST.COM.UA
