26 червня Макарівська громада схилила голови перед пам’яттю Захисника України Леоніда Лазюти — людини, яка до останнього подиху залишалася вірною своєму обов’язку та своїй державі.Леонід Миколайович Лазюта народився 14 червня 1977 року в місті Чуднів на Житомирщині. Атестат про базову середню освіту отримав у місцевій школі. У 1993 році вступив до будівельного училища в місті Брусилів, де здобув фах та розпочав шлях самостійного життя.У 1995 році був призваний на строкову службу до лав Збройних сил України. Саме там загартовувалися його характер, відповідальність і витримка.Доля неодноразово випробовувала Леоніда важкими втратами. У 1996 році помер його батько Микола. Після демобілізації він повернувся на Житомирщину, але незабаром вирушив до Києва, де працював будівельником. У 2000 році пішла з життя його мама Галина Іванівна, а у 2009 році не стало рідного брата Віталія. Попри біль утрат, він знаходив у собі сили жити далі, працювати та підтримувати тих, хто був поруч.У 2010 році Леонід зустрів свою кохану — Ніну. Переїхав до села Ніжиловичі на Макарівщині, де розпочав новий етап життя. Та й тут доля виявилася жорстокою — у 2013 році Ніни Степанівни не стало. Після цієї втрати особливо близькими для нього стали дочка дружини Катерина та її чоловік Олександр. Для їхнього сина Леонід став справжнім дідусем — турботливим, уважним і люблячим. Саме в родині він знаходив тепло, підтримку та сенс життя.З 2016 року працював у бригаді ліпників товариства з обмеженою відповідальністю «Земля і Воля». За роки праці зарекомендував себе як висококваліфікований спеціаліст, справжній майстер своєї справи. Колеги поважали його за професіоналізм, працелюбність, чесність і людяність. Він завжди був надійним товаришем, людиною слова, на яку можна було покластися у будь-якій ситуації.Коли Україна вкотре опинилася перед загрозою свого існування, Леонід не залишився осторонь. У грудні 2025 року був призваний до лав Збройних сил України та став на захист територіальної цілісності й незалежності держави.Солдат Леонід Лазюта служив водієм-електриком 3-го відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 2-го взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 1-ї роти ударних безпілотних авіаційних комплексів 420-го окремого батальйону безпілотних систем «Хорт». Виконував бойові завдання на Харківському напрямку, сумлінно та мужньо виконуючи свій військовий обов’язок.16 червня 2026 року поблизу населеного пункту Захарівка Харківської області, внаслідок ворожого авіаційного удару керованою авіаційною бомбою, життя Леоніда Лазюти обірвалося.Але пам’ять сильніша за смерть. Вона житиме у спогадах тих, хто знав Леоніда, працював поруч із ним, дружив, ділив радість і труднощі життя. Вона житиме у вдячності за його мужність і жертовність.Схиляємо голови перед світлою пам’яттю Захисника.Нехай рідна українська земля буде йому легкою.Поховали Леоніда Лазюту на кладовищі у с. Ніжиловичі. https://www.facebook.com/makrikm - джерело інформації та фото