Повідомлення telegram каналу - @maishelter

вже якось писала про Джоела Хейвера як про свого улюбленого незалежного (дійсно незалежного) режисера останніх років. раніше він знімав мінімум одну короткометражку щотижня, іноді викладав анімації та повнометражні фільми. також він проводить альтернативний Оскар, де люди знімають власні фільми, поки тримає беззмістовна церемонія нагородження одних багатіїв іншими багатіями :) а цього року Джоел призупинив зйомку короткометражок, бо йому це трохи піднабридло і більше не було для нього виклично, і тепер він знімає 12 повнометражних фільмів за 12 місяців.
кілька тижнів тому я подивилась його фільм Anyone Else But Me і досі про нього думаю. це фільм, який дискомфортно дивитися і дискомфонтро про нього думати, але він прекрасний. жодних спойлерів — просто якщо хочете побачити щось дууууже дивне, нове, рекурсивне, саморефлексивне, незвичайне і зняте за 4010 доларів у пустелі (як же я люблю пустелі 🥹), подивіться. Джоел цікаво все підвʼязує і закручує одне на одне. це в нього якось нереально виходить: коли дивишся, оце падіння на глибший метарівень сполохує і вражає.
попередження! коли я писала про інші фільми Джоела, то вже отримала коментарі, що люди його відверто не розуміють. він тонкий, він дуууууууже дивний. я бачу його так: це Мауглі у джунглях інтернету, якого виховали VHS відяшники. це якби нова щирість була людиною (американцем із лінивим акцентом і сивою головою в тридцять років).
до того ж, він мені трошки схожий на Ростика із "Мови риб". 🥺
допис про Pretend That You Love Me — перший повнометражний фільм, що я в нього подивилась і дууууже вразилась. неймовірна глибина і щирість.
допис про одну з безлічі його прекрасних короткометражок
фільми Джоела, що увійшли в мій топ смішних речей, які я бачила у 2021