Але це не так. Як мінімум тому, що до їхнього створення доклали зусиль справжні ілюзіоністи. Під час підготовки першої частини фільму, одну з акторок консультував Девід Блейн, який давай поради стосовно того, як перебувати в резервуарі з водою. Девід Копперфілд зі своєю командою допомагав створювати другу частину, тому що він експерт в телевізійній магії. Водночас фокус, який демонстрував гіпнотизер в третій частині, насправді був розроблений в минулому столітті культовим ілюзіоністом Даєм Верноном. І в ньому зовсім немає спритності рук — при цьому в ньому є абсолютна спритність розуму та психології. Для третьої частини фільму режисери запросили Ренді Пітчфорда, досвідченого фокусника і власника знаменитого клубу фокусників Magic Castle в Лос-Анджелесі. Пітчфорд, у свою чергу, залучив постійних відвідувачів Magic Castle. Як і в першому фільмі, вони допомагали акторам і створювали ілюзії, які рухали сюжет. Тобто фокуси в цьому фільмі дійсно справжні. Звісно, десь вони прикрашені кінематографічним ефектом, тим не менш в своїй більшості вони реальні.З негативного. "Ілюзія обману 3" — це продукт маркетингу. Він не має якогось хоч більш-менш адекватного сюжету та акторської гри, якій віриш. В новій частині немає того вайпу, який ми відчули після перегляду першої стрічки: коли фокусники дійсно були прописані непогано, з присутнім їм пафосом та містифікацією. В новій частині "фокусники" виглядають так, наче вони самі не вірять в те, що щось вміють робити. Відповідно, їм не повірили і глядачі.