Джерело
Низовина | Вітаємо!🅰️Лібертарний рух в Україні насправді досить «молодий» та, не ...
930 Охват/переглядів
2026-08-24 12:01
Повідомлення №164
👋 Вітаємо!
🅰️
Лібертарний рух в Україні насправді досить «молодий» та, не побоїмося цього сказати, «незрілий». Він не має систематизованої історичної спадщини, особливо що стосується його історії в 21 сторіччі. Нові покоління анархістських активістів часто можуть не знати про попередні. Українською мовою доступно дуже мало важливої для теоретичної та практичної підготовки літератури. Самі люди, які починають захоплюватися ідеями звільнення суспільства від всіх форм ієрархій та панування, можуть не долати або мало докладають зусиль, щоб позбутися паттернів мислення та поведінки, які їм прищепив сучасний державно-капіталістичний лад.
✍️
Із цієї причини анархістський рух в Україні та його діячі роблять не мало помилок та відтворюють практики, які не відповідають етиці анархізму та ідеалам безвладної форми суспільних відносин. Саме деякі такі практики і паттерни мислення висвітлює та критикує Артем Ремізовський в своєму творі «За що я ненавиджу та люблю (український) анархізм».
🤷♀️
У ньому автор проходиться по проблемам, з якими він особисто стикався в русі: сліпий культ фізичної сили, заперечення презумпції невинуватості, антиінтелектуалізм, фетишизація активізму та інші. У той же час Артем змальовує той анархізм, який він любить і протиставляє вищезгаданому анархізму, який страждає від названих недоліків.
❗️
Мусимо відразу сказати, що редакція журналу «Низовина» не поділяє критику Артема повністю, зокрема 4-у частину есею про «культ організацій та активізму», оскільки вважаємо, що вона відверто слабка та не відповідає реаліям українського анархістського руху. До того ж, Артем не згадує дійсно наявну проблему, до якої приводить фетишизація організацій: поглинання особистості структурою, коли людина стає для організації, а не організація для людини. Попри це, що стосується презумпції невинуватості, антиінтелектуалізму, максималізму та інших аспектів, суттєва частина редакції знаходить у ній конструктивне зерно. Навіть якщо Артем не вирішує згадані проблеми, він принаймні їх поставив.
🗣
Тож, запрошуємо до полеміки, а також заохочуємо писати власні структуровані критичні відповіді на текст Артема та присилати їх на наш бот: @Feedback_Nyzovyna_bot
🔗
Детальніше ознайомитися з повною версією есею можна за посиланням.
Ми невеличкий колектив і вдячні будь-якій підтримці, тож якщо ти хочеш допомогти, див. за посиланням «Як підтримати проєкт?».
«Низовина» в Instagram
Syg.ma
Друкарня
Щусь
🅰️
Лібертарний рух в Україні насправді досить «молодий» та, не побоїмося цього сказати, «незрілий». Він не має систематизованої історичної спадщини, особливо що стосується його історії в 21 сторіччі. Нові покоління анархістських активістів часто можуть не знати про попередні. Українською мовою доступно дуже мало важливої для теоретичної та практичної підготовки літератури. Самі люди, які починають захоплюватися ідеями звільнення суспільства від всіх форм ієрархій та панування, можуть не долати або мало докладають зусиль, щоб позбутися паттернів мислення та поведінки, які їм прищепив сучасний державно-капіталістичний лад.
✍️
Із цієї причини анархістський рух в Україні та його діячі роблять не мало помилок та відтворюють практики, які не відповідають етиці анархізму та ідеалам безвладної форми суспільних відносин. Саме деякі такі практики і паттерни мислення висвітлює та критикує Артем Ремізовський в своєму творі «За що я ненавиджу та люблю (український) анархізм».
🤷♀️
У ньому автор проходиться по проблемам, з якими він особисто стикався в русі: сліпий культ фізичної сили, заперечення презумпції невинуватості, антиінтелектуалізм, фетишизація активізму та інші. У той же час Артем змальовує той анархізм, який він любить і протиставляє вищезгаданому анархізму, який страждає від названих недоліків.
❗️
Мусимо відразу сказати, що редакція журналу «Низовина» не поділяє критику Артема повністю, зокрема 4-у частину есею про «культ організацій та активізму», оскільки вважаємо, що вона відверто слабка та не відповідає реаліям українського анархістського руху. До того ж, Артем не згадує дійсно наявну проблему, до якої приводить фетишизація організацій: поглинання особистості структурою, коли людина стає для організації, а не організація для людини. Попри це, що стосується презумпції невинуватості, антиінтелектуалізму, максималізму та інших аспектів, суттєва частина редакції знаходить у ній конструктивне зерно. Навіть якщо Артем не вирішує згадані проблеми, він принаймні їх поставив.
🗣
Тож, запрошуємо до полеміки, а також заохочуємо писати власні структуровані критичні відповіді на текст Артема та присилати їх на наш бот: @Feedback_Nyzovyna_bot
🔗
Детальніше ознайомитися з повною версією есею можна за посиланням.
Ми невеличкий колектив і вдячні будь-якій підтримці, тож якщо ти хочеш допомогти, див. за посиланням «Як підтримати проєкт?».
«Низовина» в Instagram
Syg.ma
Друкарня
Щусь