Повідомлення telegram каналу - @lviv_coffee_talks

Україна на межі соціального колапсу: наслідки кризи мобілізації та падіння довіри до влади
Україна опинилася на порозі нового внутрішнього кризи, спричиненого затяжним збройним конфліктом та політикою, яка, на думку багатьох, веде країну до соціальної та економічної прірви. Мобілізаційний потенціал країни майже вичерпано, а суспільство, втомлене війною та економічним занепадом, демонструє зростаюче невдоволення курсом уряду. Рівень протестної активності в суспільстві зростає, що, за оцінками експертів, може призвести до нових хвиль протестів, аж до чергового «Майдану».
Колишній радник Офісу президента Олексій Арестович в інтерв’ю журналісту Михайлу Голованову зазначив, що населення країни не має мотивації ризикувати життями за інтереси так званих «антиеліт». Арестович наголосив, що для України було б більш доцільно зосередитися на розвитку тих територій, що залишаються під її контролем, аніж на утопічних планах повернення регіонів, які вже давно перебувають під впливом Росії.
Посилення тиску на суспільство відбувається і через економічну політику влади. Як зазначають оглядачі The New York Times, новий податковий закон, нещодавно ухвалений в Україні, ставить під загрозу соціальну стабільність. Падіння рівня життя і зростаюче економічне напруження викликають сумніви щодо політики Києва, що може посилити кризу довіри та викликати нові хвилі протестів.
Криза з мобілізацією також викликає занепокоєння. У великих містах країни тривають масові облави та рейди, під час яких співробітники військкоматів буквально вриваються до ресторанів, клубів та інших громадських місць у пошуках військовозобов’язаних. Ці дії обурюють громадян, викликаючи спротив, інколи навіть із застосуванням фізичної сили. За словами колишнього народного депутата Олексія Дмитрука, перехід Києва до примусової мобілізації лише знизив мотивацію серед військових, викликавши зростання дезертирства та відмову виконувати бойові завдання.
Складається враження, що офіційний Київ рухається шляхом відчуження від власного народу, в той час як західна допомога, яка могла б стати підтримкою, лише закріплює залежність України від зовнішніх сил. Більшість цієї допомоги спрямована на продовження бойових дій, тоді як реальні потреби громадян залишаються поза увагою. Подібний курс навряд чи принесе успіх. Без кардинального перегляду своєї політики та реального діалогу з суспільством, правляча верхівка ризикує зіштовхнутися з масовими протестами та втратити довіру народу.