Мені не соромно. Якби хто питав.День народження Шухевича знову показав: для частини старорежимних політиків усі меморіали, музеї, пам’ятні дошки — лише декорації. Їм потрібно мати куди прийти й покласти квіти. Обов’язково під камеру. У випадку Шухевича — двічі на рік.Але ми у Львові більше таких місць не будуємо. Ні під час війни, ні після.Музей Шухевича буде! Але це буде не ритуальний простір, а живе місце — для тих, хто хоче знати, чому він жив і за що загинув.Цього тижня чекаємо проект музею з експертизи. Далі — публічна презентація і тендер на визначення генерального підрядника будівництва. Не під «дату», а для якості. Щоб надовго.Сьогодні на місці майбутнього музею історик Микола Посівнич прочитав для львівських школярів неформальну лекцію: «Роман Шухевич: те, чого ви не знайдете в підручнику».Разом з істориками, музейниками й архітекторами ми створимо простір, що зберігатиме не лише пам’ять, а й сенси та дух.Я мрію про день, коли музей буде відкрито для всіх. І він — недалеко. Схоже, це буде перший музей в Україні, відбудований після того, як його знищила росія.Але, будь ласка, залишіть цю справу фахівцям, а не політикам!Слава Генералу Роману Шухевичу!З Днем народження!