8 вересня. Доброго ранку! Він у нас є, ми читаємо соцмережі, тож ранок для нас добрий, хоч він і не добрий принаймні для Києва. Можете вважати мене безжальною, безсердечною, бездушною, черствою, але я хочу, щоб в мене те серце було, і було здоровим. Я не можу нічого змінити, не можу, мені не під силам, тож єдине, що мені залишається, це берегти своє власне життя, ментальне здоровʼя та мізки. Мені боляче, що я не можу приїхати в Київ, пожити там хоча б тиждень, бо справ повно і я так скучила за своїми рідними вуличками, кафешками, навіть, за спілкуванням та пустими балачками ні про що з тими, хто рідний по духу. Але я не винесу таких ночей, які зараз переживають українці в Києві, Одесі, Херсоні, Дніпрі, Сумах і багатьох-багатьох наших містах. Мене вигнали з мого рідного міста. І я ще раз вкотре згадую словами вдячності ту мудру людину, яка переконала мене 15 років тому купити будинок в селі. Тоді це мені здавалося марно витраченими немаленькими грошима. Зараз я розумію, що це спасіння. Саме тому я намагаюся хоча би словом допомогти іншим. Я могла би не працювати, бо давно на пенсії, яку я заслужила, але я не можу не допомагати хоча б своїми знаннями, власним ставленням до життя. Тож кожного ранку я налаштовую свій день через слово, через пости, якими ділюся з вами. І я неймовірно вдячна кожному вашому «дякую», вашим роздумам, вашим думкам. Діліться своїми, саме так іде обмін позитивними енергіями, без яких зараз вижити практично неможливо, як і не можливо закривати очі і робити вигляд, що війни в нас немає. Вересень - це місяць, коли ми можемо відпустити старе, чим ми й будемо займатися до 11 вересня, і розпочати щось нове, яке змінить наше життя, дасть наснагу, цікавість та допоможе іншим людям. Можна відкривати свою справу, якийсь новий напрямок, можна розпочинати грандіозні проєкти, які в подальшому принесуть і задоволення, і достаток, і розвиток своєї особистості. Тож в кого є сила та бажання, не проспіть цей час зараз. Тим більше, що багато чого можна робити онлайн. А сьогодні ми продовжуємо працювати з собою. Добре зрозуміти, а хто поруч нас, чи співпадаємо ми інтересами, цінностями, прагненнями, чи є віра в нас, в нашу справу, чи цікаві ми взагалі нашому оточенню. Бо команда - це сила. Слабка команда - це безсилля. Саме сьогодні можна зрозуміти які ж люди є у вашій команді, чи дійсно вони свої, чи може їм байдуже до вас, до того, що ви робите, а може вони взагалі весь час повторюють: «розслабся, в тебе все одно нічого не вийде, куди там тобі». Знаєте таких? Навіщо їх вважаєте своєю командою? А ще сьогодні можна зрозуміти куди саме ми йдемо, де точка, в яку ми хочемо прибути, і який маршрут нам більше подобається: швидкий - це коли ти нічого не бачиш окрім своє цілі, чи повільний, коли так приємно роздивлятися околиці, що відбувається навкруги, але це довго. Життя часто порівнюють з дорогою: в когось це гладкий прямий автобан, в когось - в вибоїнах та ямах, хтось піднімається круто в гору по серпантину або вузькою стежкою до карколомних вершин, хтось іде в шикарному ролс-ройсі, хтось в пошарпаному автобусі, хтось сам за кермом, а хтось ледь зібрав на квиток або їде зайцем. І це наш вибір. Чомусь ми обрали саме це. Обрали народитися саме в цій країні, в цій родині, при цих обставинах. Але всі - щоб щось змінити. Що саме? У кожного своє призначення, свій шлях, своя ціль. Обрали йти вперед чи скучно чекати, щось робити або терпіти і брати те, що дають, обираємо завжди тільки ми. І навіть обставини, в яких ми живемо, це наш вибір, це не спустили нам з неба, а якщо і спустили, то саме ми обираємо приймати це чи викинути. Саме про це варто подумати сьогодні. Допомагайте війську. Я знову даю номер картки волонтерки, яка весь час допомагає нашим військовим і в якої запитів не стає менше. Тож допомагаємо, як можемо. Бо якщо ця країна-гній, не дай, Боже, переможе, то ми будемо ходити пішки та строєм. Мені прикро, що не всі це розуміють. Але ми допоможемо і переможемо, от тільки вичистимо себе, в першу чергу, а там і країна підтягнеться, бо країна - це ми! А не вони. Щастя всім! 4441111128188228