27 грудня. Доброго ранку! Ми живі, ми в своїх домівках, ми готуємо собі сніданок, ми читаємо соцмережі, в нас є плани на майбутнє, тож ранок добрий, щоб не відбувалося. Чергова масована атака на Україну, на жаль, чергова, не остання. І нам треба триматися, щоб не впасти у відчай. Тому збираємо себе в купку і розпочинаємо день. Прожити його треба з гідністю, переробити всі домашні справи, які намітили, сказати собі: «Я можу, я зроблю, в мене все вийде» і братися до роботи. Ми всі готуємо домівки до Нового року, думаємо над стравами, шукаємо нові рецепти, прибираємо, прикрашаємо. Це найкраще заняття на сьогодні. Головне - не лякатися, не впадати у відчай, не робити собі серцеві напади і не сваритися з рідними. Бо день сьогодні складний. Можуть повилазити всі страхи із всіх шпарин. Але це ми дозволяємо їм панувати, ми і тільки ми. Я не закликаю бути байдужими. Я закликаю до дій. Можете допомогти постраждалим? Робіть це. Можете допомогти нашим військовим? Робіть це. Можете писати англійською, іспанською, китайською та розповсюджувати інформацію в іноземних соцмережах? Робіть це. Тільки не сидіть і не плачте, не нийте і не перепощуйте чиїсь думки, які нічого не мають спільного з дійсністю: хтось сказав, хтось подумав, хтось припустив. Наші страхи деморалізують нас. Вони примушують тіло в першу чергу шукати норку, схованку, закритися від світу і заплющити очі. Це ж і є головна мета ворога - повна деморалізація. Тож не допомагайте ворогу. Сьогодні ми ніби повернуті в середину себе. І кожен бачить те, чим наповнений. Не всім це подобається. І зʼявляється заздрість, гнів, непорозуміння, зарозумілість, пихатість. І на фоні цього розквітає агресія, яка потребує виходу і пошуку жертви. Сьогодні субота, ми в основному серед рідних та близьких. На кого буде направлена ця агресія? Правильно. Тож схаменіться, зупиніться і направте сили на те, щоб зробити щось важливе, що потребує фізичного навантаження або деталізації. І мозок займете, і справу зробите. Наші страхи допомагають нам вижити. Прислухайтеся до них, але не роздмухуйте іх, бо вони можуть перетворити наше життя на пекло. Купа тривожних думок в голові про те, що ще не сталося і може ніколи не станеться, виснажує. Тож женіть їх геть. Ми зможемо. Ми вистоїмо. Ми витримаємо. Більш того, ми бʼємо ворога на його ж території. Тож думайте про те, як захистити себе. Як зробити наші страхи нашими помічниками. А це можливо. Бо саме страхи вказують де в нас болючі точки і з чим треба працювати. Допомагайте війську. Допомагайте тим, хто потребує допомоги, хто слабкіший, беззахисніший. Допомагайте. І дякуйте Всесвіту за те, що в нас є. Майте спокійний день і будьте щасливими!