Деякі робочі зустрічі беруть за серце 💔Сьогодні виступала на одному з ключових польових заходів в українському агро - УКАБ Агротехнології. Розповідала про механізми дії чудового гриба Trichoderma. І після цього підійшла одна зі слухачок, щоб ми їй порадили найкращу Триходерму для її умовРозпитуємо з колегою, що ж в неї за умови. Дніпропетровська область, 100 км до окупантів. Дуже сухо, за цей вегетаційний період - близько 200 мм опадів. А людина приїхала на Київщину вчитися, переймати досвід і придумувати рішення, як їй далі бути, бо все дуже скрутно. Каже, що хоче працювати з рослинними рештками, робить регулярні аналізи ґрунту, хоче правильно впроваджувати біологію і працювати з живленням, що намагається розібратися в агрохімії, хоча за освітою економіст. І що вода в них тече такого кольору, як наші футболки, тільки темніша. А в нас футболки кольору кави. А в них ще й тваринництво, розводять коней і займаються іпотерапією. Не буде рослин - не буде ні коней, ні своєї справи. Розповідає це все і плаче.А я стою і думаю як би самій не заплакати і головне - як би їй допомогти. Досі не можу вкласти в голові, як люди в таких умовах знаходять сили і натхнення вчити що таке Триходерма, як балансувати в ґрунті кальцій і магній, як зберігати і покращувати власну землю.Мабуть, ось це все разом - це і є те, за що такі люди тримаються. А ми всі разом тримаємося, бо такі люди є серед нас.