Отак стримуєшся , тримаєш все в собі, не виливаєш свій розпач на оточуючих. Ходиш, аж закипаєш. Аж дах ссувається у бік шизофренії. А ти тримаєшся, розуміючи, що люди ж не винні, що ти ПТРСщиця зі стажем.І оце ходить жінка на грані нервового зриву. І дивиться на неї боженька та думає собі- Яка хороша слухняна дівчинка! Як дбає про інших, як не труїть своїми розладами людей! Тільки бачу, свистане в неї фляга, чесне божеське. Треба дати бабі розраду якусь. Ооо, тут є одна бабка піздопротивна. Підсуну, хай моя дитина божа потішиться.Йду я з собаками з прогулянки через двір на Госпромчику. Двір доглянутий, квіточки, таке інше. І бабка на лавці. Насправді було набагато довше, я вам стисло та тезисно.- Миленькая, не ходите тут со своими собаками , а то они все тут обсирают - каже мені .- В мене є пакети для прибирання, не турбуйтесь. А ходить я буду скрізь, де не заборонено. На все добре - чемність в мені прокачана, я навіть ментів на блокпостах нахуй не посилаю.Совкового мамонта моя українська тригерить так, ніби я нассяла на її комсомольську юність. - И разговаривай нормально!!! Я тут всю жизнь живу, приехала три дня назад, умничает. Ти тут никто!! Человеческим язиком говори!! Я глибоко дихаю, дивлюсь у безхмарне небо. Одна, майже прозора далека хмаринка. На ній сидить боженька, дригає ножками. - Можна, дитина! Я саме для тебе цю калошу випхнув. Вона твоя. Але без криміналу. Хоча….Боженька чеше ліву пʼяту об праву та вмикає камеру. Режим кінематограф.- Аз ти стара каzzпастка підорасіна! - починаю я, смакуючи кожну літеру. Далі ми з боженькою резвілісь, як могли.Він задорно знімав контент для тікітоків, я виплескувала все, що накопичилось. Собаки полягали біля ніг і теж насолоджувались тим, що волаю я не на них. В якийсь момент мені здалось, що вистачить. У діда на хмаринці були інші плани.- Я вот сейчас возьму кирпич и кину тебе в голову - завізжала стара хуйня.- Погнали - посміхнувся Творець.- Як вам не соромно! Війна в країні, люди гинуть, а ви так лаєтесь! - збоку почула я від когось. Жінка, теж похила. Я не встигла нічого ні сказати ні пояснити.- Ви стара людина, а таким брудом плюєте, за що? - продовжувала вона.- То українська з неї тварюку витягнула - сказала я і підкурила. - Та коли ви вже повиздихаєте, совкові жаби! - підхоплює естафету жінка. - Відкриєш рота ще раз - вʼїбу - фіналізую я розмову.Собаки неспіхом встають з землі, потягуються, ми уходимо.Вперше за багато тижнів не першить у горлі та дивом перестає боліти спина.- Похід до психолога - зараховано - під ніс собі бубнить боженька та щось викреслює у щоденнику.