За широкою рікоюЗа широкою спиною Варить ширку щира в шрамахШльондра з лона Авраама.Анаконда з громом й ромом - Глюки - радість дів вмирущих.Їх вимолюють у храмахДобрі люди всюдисущі,Та самі вони ледащі,Тіло в шрамах, вени - в плямах.Шльондра з лона АвраамаНе питала: все це нащо?Їй здавалось: все нормально.Дофамін швидкий, як пісня, Він минув надвечір в спальні,Серце знову мов би скисло.Вранці вже ніхто не прийде,УнОчі - останні глюки,Не прощалася сновида - Серце зупинилось в муках. Третій день гниє тендітне Тільце дівчинки з Лісного,Б’ється у кватирку вітер, Та кому вже що до того.В пеклі ламка нескінченна,І не дасть ніхто ні дози -Люцифера наречена Догорає на морозі. Бо не встигла зупинитись,Бо не варто починати…Тіло викинули в смІття,А душа - самотня шмата.Шмари шрами шантарамніСтали вічними у дозі -На сім світі тільки сльози Залишалися у мами. Але й мамі пощастило,Що лише одна могила,Що не знала про онуку - Вбитий плід посеред глюку. За широкою рікоюЗа широкою спиною Варить в ширці щирих грішнихЧорт з ласкавим ім’Ям Вішну. Шльондра з Аврааму лонаВийшла з Вішну у дилему:Якщо вічність - мука довга,То навіщо був їй демон,Що в шприці шпацірив міцноЧи в сОлі їй дофамінив?На землі й під нею ница,Але хто ж, крім неї, винен?.. #лозпоезії