я в церкві стояв коло бомжа, кривого, брудного, блуднОго, горбатого.і бачив у ньому багатшого:заможність - самообрана межа. готуєшся до свята ти, пихата, ніби Ратуша. а в нього свято - кожен день,святі святкують світло сонця, сліпі, буває, бачать більше нас. бо кожен з нас - мішень,і янголи лиш справжні охоронці, коли ідеш у храм на Парастас. у храмі немає вайфаю,це добре, як я відчуваю, коли співчуваю тому, хто прийшов, а за чим - невідомо.і злюсь телефонно,але... співчуваю й собі, позаяк бісоводимий бардак у моїй голові,вайфаю шукаю у церкві коло бомжа, якому я заздрю(бо в нього багатша душа),тому, що усі негаразди:немає комфорту, нема інтернету -йому це навіщо? нема ж телефону.дивися поближче:на радість на обличчі,слідкуй за його молитвАми, та свічка в його чорно-брудних долоняхтак гріє - немаєхолодного горя у цього нещасно-щасливого скраю обабІч вівтаря.. а я? я не знаю. певно, вбогий я... на Бога я дивлюся, як маля. так дивитесь і ви.…крізь молитвИ,торкаюсь до айфону(позабувавши забобони)і заздрю тОму, хто обАбіч вівтаря. дивлюсь здаля.підходжу ближче.серце кличе. на менедивляться ікони,як зі сцени рок-зірки.я наближаюсь до фан-зони,говорять свічки,мовчать телефони.і скоро я замовкну на вікИвічні.віч-на-вічзгадають всі гріхи,(ти й сам згадаєш)гріхів було поменше у тогоблідого,хто коло вівтаря стояв обАбіч.2020#ЛозПоезії