З глибоким сумом та невимовним болем Лозівська громада сповіщає про важку втрату. Не стало нашого земляка, відважного Захисника українського неба, сержанта Володимира Анатолійовича Забуги.Володимир Анатолійович народився 25 серпня 1971 року в селищі Панютине (нині — селище Лиманівка) Лозівського району. Навчався у Панютинській загальноосвітній школі № 1 І–ІІІ ступенів, а після 9 класу здобув фах тракториста-машиніста у Панютинському ПТУ № 56. З юності техніка була його справжнім покликанням — він мав «золоті руки» та міг відремонтувати будь-який складний механізм.Пройшовши строкову службу в танкових військах, Володимир Анатолійович віддано працював у Лозівському РЕС, а згодом — на Лозівському ковальсько-механічному заводі.З перших місяців повномасштабного вторгнення, 1 квітня 2022 року, він став на захист Батьківщини. Сержант, командир відділення управління батареї перехоплювачів безпілотних літальних апаратів 4-го зенітного ракетного дивізіону військової частини А1215, він віддано тримав щит українського неба, пройшов вишкіл за програмою Trident Defense Initiative.За відвагу та зразкову службу у серпні 2022 року був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України», Грамотою від командування 107-ї ОБр ТрО, а також Подякою та Грамотою до Дня сержанта ЗСУ від ХНУПС імені Івана Кожедуба.Для рідних він завжди залишався надзвичайно доброю, тихою, чесною та відповідальною людиною. Понад усе любив родину, обожнював онука та цінував тихі хвилини за риболовлею. Про війну вдома говорити не любив, повторюючи: «Війна хай залишається там, а ми маємо жити теперішнім».Володимир Анатолійович зовсім трохи не дожив до свого 55-річного ювілею — його серце зупинилося за дев'ять днів до дня народження.У глибокій скорботі залишилися син, сестра та онук.Висловлюємо найщиріші співчуття родині та близьким воїна. Лозівська громада низько схиляє голови у глибокій шані перед подвигом Захисника.Вічна пам’ять і шана Володимиру Анатолійовичу! Світла пам’ять Герою!