Скажу про книгу «Берлін. Падіння 1945 рік» Ентоні Бівор одну штуку — не варто ставити першим словом у назву нонфікшну столицю, до якої війська союзників лиш починають підходити, коли книга серйозно перевалила за половину.

Назва створює певні очікування. Врешті я просувалась книгою з одним навʼязливим питанням: «Коли ж вже Берлін?»

Можливо, це такий психологічний трюк — змусити читачів відчувати себе у рядах війська, що довго й нестерпно прокладає свій шлях до Берліну. Що ж, це вдалося авторові.

Та оскільки я виправила очікування, можете братись до читання, бо текст містить вдосталь цікавих фактів.

Трохи цитат.

Про намагання викликати жалість:

Сам Гітлер уважав гарною ідеєю скерувати німецьких біженців до протекторату Богемії та Моравії (окупованої Чехословаччини). Він думав, що чехи, побачивши їхні страждання, стануть менш схильними до повстання. Це був черговий серйозний прорахунок. Менш ніж через три тижні з протекторату надійшов звіт із попередженням, що чехи, побачивши доказ німецької поразки, без зволікань узялися створювати власний уряд, який очолив Бенеш.

Про силу велосипеду й зброї:

ця гучна назва підрозділу зі знищення танків не виправдала себе. Він складався з кількох велосипедних рот, переважно набраних із гітлер’юґенду. Кожен «мисливець на танки» мав везти два панцерфаусти, закріплені вертикально з обох боків переднього колеса та приєднані до керма. Передбачалося, що велосипедист зможе миттєво спішитися й відпрацювати по ворожому Т-34 або ЙС-1. Навіть японці не вимагали від своїх камікадзе їхати в бій на велосипедах.

Про міцну дружбу Рузвельта:

Твердження Рузвельта «я можу впоратися зі Сталіним» було частиною того, що Роберт Мерфі визнав «надто поширеною американською теорією», що індивідуальна дружба може визначати національну політику. «Радянські політики й дипломати ніколи не оперують цією теорією», — додав він. Бажаючи довіряти Сталіну, американці випустили з поля зору питання, якою мірою можна це робити.

Про «милі» подарунки з нагоди вистави:

момент ескапізму тривав недовго. Кажуть, що після вистави члени гітлер’юґенду за вказівкою нацистської партії стали на виходах із зали в уніформі, тримаючи в руках кошики з капсулами ціаніду, які пропонували всім глядачам

Про німецький характер в умовах катастрофи:

Проте деякі мешканці прифронтових районів, здавалося, були нездатні оцінити масштаб катастрофи, що насувалася. Так, 19 квітня герр Заальборн написав бургомістру Вольтерсдорфа листа, у якому, посилаючись на статтю 15 Державного закону від 1 вересня 1939 року, вимагав підтвердити, що він отримає назад свій велосипед, який конфіскували бійці фольксштурму

Цікава штука для читання. Можна орендувати на Лібраріусі, до речі. 5 доларів — і ця цеглина ваша на два тижні.