У 1925 році американська археологічна експедиція Джорджа Рейснера зробила поблизу піраміди Хеопса в Гізі незвичайне відкриття. Під стародавньою дорогою, якою колись користувалися жерці та працівники царського некрополя, виявили вхід до поховальної шахти завглибшки понад 27 метрів. Унизу знаходилася невелика камера, заповнена поховальними речами цариці Хетепхерес I - дружини фараона Снофру та матері Хеопса.

Там знайшли залишки позолочених меблів, коштовності, предмети побуту, ритуальне начиння та великий алебастровий саркофаг. Усе це пролежало під землею приблизно 4500 років. Але коли археологи відкрили саркофаг - він був порожній.

Рейснер запропонував пояснення цієї загадки. На його думку, спочатку царицю поховали в іншому місці, однак невдовзі після поховання до гробниці проникли злодії, які викрали мумію разом із коштовностями, що знаходилися на тілі. Коли пограбування виявили, решту поховального майна вирішили таємно перенести ближче до піраміди Хеопса.

Для цього в скелі вирубали глибоку шахту, облаштували поховальну камеру, перенесли туди саркофаг і вцілілі речі, після чого замурували вхід. Згодом над цим місцем пролягла дорога, якою користувалися люди, що обслуговували некрополь.

Це, втім, лише одна з наукових реконструкцій. Існують й інші пояснення, зокрема припущення, що тіло цариці пізніше перенесли до іншого поховання, а знайдена камера взагалі була не гробницею, а сховищем поховального майна.

Але незалежно від того, яка з цих версій правильна, результат виявився однаковим. Поховальні речі цариці залишалися недоторканими протягом приблизно чотирьох із половиною тисячоліть.

Покоління змінювали покоління, держави виникали й зникали, змінювалися мови, релігії та правителі. Над сховищем ходили люди, навіть не підозрюючи, що буквально під їхніми ногами знаходяться царські коштовності.

І зрештою те, що не могли гарантовано забезпечити кам’яні стіни, багатотонні плити та охорона, забезпечило звичайне забуття.