«Татуйована мумія», що належить до культури Наска (100 р. до н. е. – 800 р. н. е.),
була врятована від «Уакерос» (розкрадачів могил) доктором Марією Райхе.

Татуювання в Стародавньому Перу відігравали важливу роль, оскільки символізували ієрархію, ранг, соціальний статус - вони були не у всіх людей, а лише у найважливіших. Тому вважається що ця мумія могла належати жриці.

Татуювання робили кров'ю кальмара або восьминога а в якості голки використовували колючки кактуса або кістки риби, перед процедурою вживали кактус «Сан-Педро» який використовується вже понад 3000 років в в традиційній медицині та релігійних практиках, і все завдяки тому що він містить галюциноген мескалін.

З приходом християнства в Перу, іспанці намагалися боротися з культом кактуса, але результатом стало те що кактус отримав назву на честь Святого Петра, а оскільки Святий Петро володіє ключами від неба то ефект від вживання кактуса давав віру корінним жителям Перу що він є ключем, який дозволяє володіти небесами уже в земному житті.