У теорії цей набір заліза на фото мав би показувати, як держава й народ шанують свого військового - за службу, за вчинки, за відкладене життя. Але є те що говорить краще за будь-який метал. Говорить те, як ви масово ховаєтесь від армії, а держава удає, що це нормально. Говорить те, як ви ковтаєте російську пропаганду й просите ще, бо так зручніше, ніж брати відповідальність. Говорять ваші розповіді про «окрему форму для ТЦК» замість готовності підтримати тих, хто тримає фронт. Говорять порожні бюджети, у яких на армію «немає грошей», але на все інше - дивом знаходяться. Говорить відсутність реального захисту військових у тилу, де вони щодня стикаються з байдужістю й ворожістю. Говорить поліція, яка заплющує очі на злочини проти військових, бо так спокійніше системі. Говорить ваша готовність приректи одних і тих самих людей на безстрокову службу - щоб ви могли назбирати політичних балів на виборах, до яких вони не доживуть. Оце і є ваше справжнє ставлення. І оце - ваше привітання тим, хто воює замість вас. Тож не пишіть фальшивих слів. Їх і так забагато. Старший сержант, Морської Піхоти України, Іван Костенко.