У давніх індійських текстах весна — це не просто пора року. Це час, коли світ ніби прокидається разом із почуттями людини. У традиції Індії весну пов’язують із богом кохання Камадевою. За легендами, саме в цю пору року він пробуджує любов у світі. Його образ дуже поетичний: лук Камадеви зроблений із цукрової тростини, а стріли з квітів. Вважається, що коли він пускає ці стріли, у серцях людей народжується кохання, ніжність і потяг до життя, люди ніби пробуджуються і розцвітають. У давній санскритській поезії весна описується як час, коли квітнуть дерева, наповнюється ароматом повітря, співають птахи, а разом із природою оживають і людські почуття. У класичній індійській естетиці навіть існує особлива концепція шести сезонів року — ріту. Весна називається Vasanta і вважається найкрасивішим сезоном. Саме в цей час природа і людська душа входять у гармонію, а світ здається сповненим м’якої радості та оновлення. Саме тому в індійській традиції весна символізує не тільки розквіт природи, а й пробудження життя, любові та внутрішньої гармонії.