"...іноді не знаєш як далі жити... як зробити наступний крок? ...інколи треба залишити... відірвати частинку себе, що якорем тримає... залишити в минулому і рухатися далі..."🍁 "...так-так, я пам'ятаю про те, що я і досі нічого не написав про цьогорічну повноформатну платівку TELEMA під назвою "Пройдисвіт". У своє виправдання скажу наступне: щойно у мене з'явиться ресурс на об'ємні тексти, то і відповідну рецензію (і не лише відповідну) Ви чекатимете недовго... Ну, а сьогодні давайте лаконічно згадаємо, власне, про найсвіжіший сингл колективу, що релізнувся в останній день жовтня поточного року - "Вугіллям Спалених Мостів"..." 🍁__________Отже, хотів було почати з того, про що написав у другому абзаці, але враховуючи той факт, що хочу завершити сьогоднішній допис виключно на позитивній ноті, поділюся з Вами одним моментом, який, на правду, не те щоб є мегакритичним, але свій вплив як на моє відношення до композиційного наповнення треку-свіжака, так і на мій загальний емоційний фідбек все ж має - на жаль, мені не вистачило хронометражу нового творіння хлопців для належного заглиблення в такий насправді приємний для мене telema-сетинг. Я тільки-но починаю занурюватися у такі близькі моєму музичному серцю декорації, як зовсім скоро вже настає час "прощатися" з ними... "...сьогодні я не буду розвивати вищевикладене по одній простій причині - ми з Вами про це поговоримо як в окремому тематичному дописі, так і, до речі, в майбутній рецензії на платівку "Пройдисвіт". Насправді... протягом вже доволі тривалого часу маю стійке бажання поділитися своїми роздумами на цю тему, адже вона водночас цікава і важлива, як на мене..." Все ж, з іншого боку, варто зазначити, що вищезгаданий слухацький смуток від "прощання" з композицією доволі непогано нівелюється наявним післясмаком від її прослуховування. Що саме стало його основоутворюючим елементом? Атмосфера... Завдяки прекрасному меланхолійно-мрійливому вступу, що вибудовується за рахунок кришталево-чистої клін-гітари і, якщо мені не зраджує слух, навколоембіентної синт-підкладки, музикантам чудово вдається відкрити для мене браму у свій сетинг і, найголовніше, занурити в нього. Ну, а той факт, що хлопці залишають додаткові аранжувальні великодки (тотожні або ж схожі вищеописаному дебюту композиції) в інших трек-локаціях, додатково формує ще й таку необхідну мені цілісність музичного полотна, що, в свою чергу, виводить сприйняття "Вугіллям Спалених Мостів" на рівень вище.__________🍁 "...і це все, що мені припало до душі? Ні, зовсім ні... Я все ж зумів отримати задоволення і від фірмового екстриму Влада, і від канонічної ритм-секції Андрія і Тараса (ох, як же мені до вподоби цей snare-тон), і від впізнаваних гітарних замальовок Романа (відмінний баланс між драйвом і мелодизмом), але, все ж таки, загальна атмосфера стала для мене, і тут висловлюся метафорично, найвищим деревом серед естетично-привабливого лісу..." 🍁"...і розривається душа, але не думай... швидше вперед рушай... щоби стати сильнішим... щоби вирости, треба загартувати стопи, пройшовши вугіллям спалених мостів..."