«Точка спокою» і положення спокою язика: у чому принципова різниця? У практиці часто ці поняття ототожнюють. Проте з професійної точки зору це різні явища — за своєю суттю, механікою та впливом на розвиток.Точка спокою — це методичний прийом, елемент тренування.Положення спокою язика — це фізіологічна функція організму. Розмежуємо ці поняття чітко. Точка спокою — інструмент формування навичкиПід час виконання цієї вправи рот залишається відкритим, а передня частина язика контактує з ділянкою альвеол. Її завдання — навчити мозок нового рухового алгоритму, активізувати м’язи язика та задати правильний напрямок роботи. Водночас така позиція не є природною для повсякденного життя, адже:* язик не завжди займає куполоподібне положення;* його бічні краї можуть працювати нерівномірно;* спинка язика іноді не піднімається достатньо;* корінь часто не включається в роботу;* рот залишається відкритим. Отже, це навчальний етап, а не фізіологічна норма. Положення спокою язика — базова функціональна нормаЙдеться про природний стан орофаціальної системи в спокої. Його ознаки:* рот закритий;* зуби наближені без надмірного стискання;* нижня щелепа перебуває у фізіологічному балансі;* губи розслаблені;* язик майже повністю контактує зі склепінням піднебіння. Ключовий момент — до піднебіння прилягає не лише кінчик, а вся поверхня язика. Саме таке положення має зберігатися протягом дня і ночі (за винятком мовлення, прийому їжі та інших активних процесів). Цей стан безпосередньо впливає на:* гармонійний ріст щелеп і обличчя;* формування зрілого типу ковтання;* підтримку носового дихання;* стабільність постави;* якість звуковимови. Чому це важливо розрізняти? Дитина може демонструвати правильне виконання вправи під час заняття, але в повсякденному житті зберігати патологічно низьке положення язика. Причина проста: виконана вправа ще не означає сформовану автоматичну навичку. Таким чином, точка спокою — це навчальний механізм і старт роботи,а положення спокою — кінцева функціональна мета, яка має стати стабільною звичкою