Нещодавно прочитала трилогію Ірини Вільде про Дарку Попович – «Метелики на шпильках», «Б'є восьма» та «Повнолітні діти».

Ця книга мені сподобалася навіть більше, ніж «Сестри Річинські» через її легкість, смаковитість і красу описів. Я її проковтнула за кілька днів, хоча книга лежала у мене років три.

Але мова зараз більше про декілька фраз, які мене зачепили (уривки на фото по порядку).

1. Те, що Ляля не розуміє, що такого злого зробили румуни.

На той момент Буковина була окупована Румунським королівством з усіма відповідними речами. Дійсно, що такого злого зробили румуни?

І зараз частина наших людей продовжує слухати, читати розмовляти російською. Тут так і проситься з іронією процитувати Лялю.

2. В устах викладача-румуна фраза «говори по-людськи» означає не українською говорити, а румунською.

Нічого не нагадує, ні?

3. Третє фото власне, відображає частину утисків українців румунами.

Дійсно, що злого нам зробили будь-які окупанти на літеру «р»?

Однак, навряд чи Вільде прочитають ті, кому треба прозріти і зрозуміти, що будь-який окупант – не рідна мати. Тим паче зараз, коли ми живемо у стані війни з росією.