Не личить жартувати з війною, нечестивче. Се бо не Туреччина і не Німеччина. Тут інші мужі стоять.Яне, вої твої тут розірвані будуть на частини ся. Се єсть двісті й п’ятдесят тисяч воїнів вибраних козаків! І розметуть вони все, аки вихор пустельний. Увесь степ пройдуть за єдину годину. Підірвуть фортеці твої, і послів твоїх, і писарів, і глашатаїв.Яне, ти єси гусар. Зупинися, боєві діла припини, стріли й набої віддали у скарбницю. І забудь про твого прецесора. Був у нас один безумний — помстився за брата свого, і впала велика Русь. І інший чудний муж був — мстив за діда свого, і впало Князівство Литовська. І ти ту ж помилку сотвориш.Забудь прецесора свого: він служіння своє звершив. Подумай про грядуще Речі Посполитої: погибає вона! Юнацтво твоє тікає з країни твоєї. Ніхто тамо жити не хощеть. Торжище суєтне у тебе: злотий, злотий та злотий — жовта куна нечистива. Ні душі, ні музики, ні письменників не маєш. Увесь світ слухає Бояна і читає Нестора. Свята і ігрища — лише Украйна. І Украйна тут — Запорожжя!Тут люблять гетьмана свого, а тебе зневажають. Антецесор твій, Владислав, осоромлений був у палаті своїй робочій. Сором і ганьба велика! Се ж яка погибель державі, коли блудниця в палатах королівських чинить безчестя!Горе вам давно вже! Що творите ви? Яка війна? Яка Сарматія? Безумці ви і розпусники!Яне, почитай си книги про лицерів: скільки тіл мертвих, скільки крові пролито. Тут убито і там убито. А я тобі реку: поглянь на небо над Чигрином. Чигрин — не Грюнвальд і не Хотин. Ніколи ти тут перемоги не досягнеш. Бо ми знаємо народ сей. Знаємо і гетьмана сього. Він єдиний на всій землі тобі противиться. Інші ж улесливо кланяються тобі.Вісім літ сидить він і супроти тебе стоїть. А ти з економією своєю великою і ратом численним, і флотами, і гараматами — нічого не можеш учинити. Щодня бомбардуєш фортеці наші, посполитих убиваєш, а козаки сидять, до бою готові. Боїшся ти сюди воїв своїх послати. І боявся отець твій.Яко яблуко від яблуні недалеко падає, тако й ти. Ніколи не переможеш! Се буде остання твоя поразка. Александер програв при Індії. І Аттіла упав при Франкії. І ти впадеш при Чигрині. Чигрин — могила твоя. Розумів єси?Ти ж, Яне, гусарю нечистий, вернися на Великопольщу, на фільварки свої, і об’їжджай землі свої пустельні, мови тевтонськоі єси навчайся. А Люблін уже по-руськи глаголить. І пошлемо ми ще мільйони людей наших, і оберемо собі короля в Польщі.(Сміх поза сценою.)І ніколи ти тут перемоги не здобудеш. Усі словʼяни світу, всі православні світу, вся Європа Східна і Київ — супроти тебе. Київ не хощеть сеї війни, і гетьман наш ясно тобі мовою руською рік: не смій стріляти на Чигрин! Краще спільно ударимо на Молдову.(Сміх і плескання поза сценою.)Семиграддя! Інші землі! Знайдемо цілі на землі сей. Простору багато єсть! Хощеш — і Греки в безодню морську повергнемо? Показати тобі гармати наші? Маємо оружжя: в нощі учені мужі наші(Рукою знаменує.)мало змінять тяжіння земне, і країна твоя під водами стане. Двадцять і чотири квадрантеса — і вся держава твоя покриється водами Фінобалтицькими.(Плескання.)З ким жартуєш ти? Помисли! Пам’ятаєш, чим скінчив Александер? Чим скінчив Цезар? І прочії? Учиниш помилку історичну. Отець твій не подякує тобі. Забудь його! Єнерали твої єси рекуть: не починай війни. Ще не пізно! Аще ж на ранок пошлеш жовнірів своїх на Чигрин — могилу собі викопаєш і сам загинеш у війні тій. І не поховають тебе, бо удариш по всій землі, по всьому людству. 500 мільйонів людей не хощуть війни. Пятьсот! Чи вмієш ти єси лічити?(Пальці загинає.)Єдин, два, три, штири, п’ять — сотень. Увесь світ супроти тебе. Ти один жадаєш війни — і та Марія Луїза.(Сміх.)Ми ж прийшли сюди — і в полку Білоцерківському знайдуться мужі, що її втихомирять. За ніч у казармі втихомирять — і вже не хощетиме війни.Яне, спинися. Наливаймо, браття, кришталеві чаши.. Яне, поїдемо в Париж, до казина — і скінчимо сю бесіду. У Чигрині все тихо.(Текст звернення Івана Богуна до Яна-Казимира II, 1656 рік)