Казка

Тупий позивний зазвичай мають самі жоскі тіпи.
Над посадкою нічна відьма виє як FPV.
Я підіймаю паличку з однією думкою: "Завали
ти своє хлєбло". Розстрілюю один магазин бомбард,
руки дрижать, молитви на вустах,
другий магазин заряджаю, діслав у патронник свій закл,
знов підіймаю паличку, цілюся і – хуяк!
Відьма не долітає до шабашу. Бідненька, це ж просто жах!

Кричу побратимам: "Хулі ви, бляха, встали, валимо звідси нах!"
Я грьобаний чарівник, легендарний бойовий маг,
Казковий персонаж – Хлопчик-який-завжди-виживав.
Виходимо з позицій, слухаю блек метал.
Мій етос – назавжди лицарський етос.
Не для всіх у цій казці передбачено геппі енди,
але для всіх – честь і слава. Сиділи зі Смертю
курили-пизділи у бліндажа. Дає мені свою мантію.
"Поттер, ти ж сам розумієш, що це взагалі не гарантія".
Прийняв дарунок, покурив-подумав, послав її нахуй.
Сказав на наступну зустріч підмитись, бо я її трахну.

Я ненавиджу Смерть, бо вона є огидна курва.
У казці кажуть: "Зустрів, як старого друга".
"Таких друзєй – за хуй, і в музєй", як казав мій кент.
Я з ним не спілкуюсь, він з казки звалив в СЗЧ,
і ще мав нахабство просити у мене грошей.
Я без проблем переказав лепреконське золото.
Виходжу на двір, п'ю енергос, дивлюсь на розколоте
небо єдиним вцілілим оком.
Поттер отримав підвищення. Він тепер Вотан.

#поезія
#Микола_Радужан
(тґк атора)