За пару карих очейЯ глянув на нього а він на менеІ сотні бур пробирали обохМиттю подумав про себеЩо молодий він, хоч порослий як мохІ ніщо не відвернуло той поглядХай рейвах довкола, спів чи бійки, От тільки...Вкривали підлогу, просили медогляд,молились, ридали, усякі пиякиІ я помолився, перехрестивсяі рушив по головахЯка ж прекрасна, похмільна бійка,Чекає нас, мій враг!Спинилися ми упершись лобамиі чернець під ногами благословивВраже мій, яка ж то радість,за твій погляд,ніза тії карії очіЯ б убивІ як я його ненавидів, мій Боже,З усієї любові, як Каїна брат!Я вмазав по пиці, у брови убогіА той глипав - все гляд та глядВчепилися тоді за шиюВін вперто розминав судини моїА я дивився, відволікся, знав, що зомліюТа карі очі так нагадували її...Опісля волокли нас фараониСидів я в камері із нимЗа нас комусь світили вже нові погониА він очми у темряві світивІ відблиск карий був інакший(Чи то вже я украй протверезів)І враг, мені здалося, трохи кращийХоча й "врагом" не здався вже таким#Саарлайнен#поезія