З усього, що я нещодавно читала, дуже зачепило ось це коротке есе. A life in constant potential. Чудово написано, дуже raw і по справжньому, і думки мені так відгукуються. Автор пише про життя сповнене потенціалу.Таке життя цікавіше за звичайне життя. Цей constant state of dreaming. Стан мрії. Як читати книжку з самодопомоги, не допомагаючи собі після цього. Ти отримуєш кайф від дії, нічого не роблячи. Коли мрієш, то відчуваєш, ніби ти це зробив. Але в реальності нічого не змінюється."Я закриваю очі і мрію про хороше життя. Це відчується набагато приємніше, ніж жити, до моменту коли тобі треба прокидатись. Прокинутись — померти. Ти прокидаєшся хвилюючись про гроші. Усвідомлюєш, що речі, які ти хочеш, аби з тобою стались, зовсім не близько до того. Тому що ти мріяв про них так довго, що вони відчувались реальними. І саме тому що вони відчувались реальними, ти не робив жодних дій. Мрії це наркотик, залежність. Так само як і потенціал."Нам потрібно не зациклюватись на мріях надто довго. Не зациклюватись на тому, чого у нас немає. Натомість зосередитись на тому, що у уже є, і діяти щодо того, що хотілося б отримати.Почитайте текст ❤️