На минулому тижні снився сон. Я мала їхати у довгу подорож, з якоюсь компанією, але подорож мала бути дуже довга, далека. Мені було трохи страшно, хвилююче. Я переживала і вже був час відправлятись. Мій страх і переживання стишили лише обійми. Обійми мами. Міцні, теплі, з яких береш силу і впевненість. Після них всередині лишився спокій і відчуття — все вийде, в мене є підтримка найважливішої людини.Це сон. І як після кожного сну, прокинувшись, ще пару секунд, ти не розумієш, що реальність, а що ні. Після кожного сну з мамою я прокидаюсь і падаю в якусь глибоку яму. Бо це відчуття спокою і підтримки, яке ти не отримаєш ні від кого іншого, але для мене воно існує лише уві сні. Щоразу з приємних емоцій зі сну ти зіштовхуєшся з тим, що це єдине місце, де ти можеш їх отримати, але до того ж ти ще не контролюєш, як часто. Це завжди приємний сюрприз. Місце, з якого не хочеться іти, але не ти маєш над цим владу.Такі сни бувають вкрай рідко і цим вони ще цінніші. Якщо ти не можеш відчути людину в реальному житті, тоді сподіваєшся і просиш свій розум, аби він хоча б частіше грав з тобою цю гру.Сумуєш за версією людини, яку ти ніколи не знав.Сумуєш за історіями з минулого, яких ти ніколи не почуєш.Сумуєш за дорослими відносинами і близькістю, яку не мав і вже не отримаєш.Цього року буде 10 років без мами, але водночас вона завжди зі мною. З Днем Матері.Люблю тебе, Мам! ❤️