Що таке щастя?Це приїхати в Одесу й у перший день не почути жодної повітряної тривоги.Це пройти понад п’ятнадцять тисяч кроків уздовж моря — від Аркадії до Ланжерона. І назад.Зупинитись рівно там, де тіло каже «стоп», і відчути: так, це теж щастя.Щастя — це дозволити собі морозиво, яке зазвичай під забороною.Це дивитися на море,ловити мурашки від контрасту гарячого піску й холодного вітру.Сидіти із заплющеними очима, підставивши обличчя небу й сонцю.І тоді звучить музика.Ніна Зіллі — легкість італійського літа.Чет Бейкер — меланхолійна труба, що перегукується з хвилями.Старий Стінг — ритм кроків.Ніна Сімон — голос глибини.Даліда — ностальгія на захід сонця.Щастя — це йти без маршруту й дедлайнів,зупинятися лише тому, що литки гудуть,пересидіти втому на лавці, розім’яти стопи — і знову йти.Без тривоги. Тільки тіло, відчуття, музика й море.Щастя — це знати, що ввечері побачиш чоловіка, якого відпустять із чергування.Замовляти їжу в ресторані, обирати улюблене вино.Щастя — це передчуття ще більшого щастя.