Переповнення емоційним матеріаломБуває такий стан, коли емоцій стільки, що всередині вже немає місця. Вони не вміщаються, не проживаються, а накопичуються, немов важкі хвилі. І тоді будь-яка дрібниця може стати останньою краплею — чашка впала, хтось голосно сказав слово, і ти відчуваєш вибух, який давно готувався.Це переповнення заважає жити тут і зараз. Воно робить тіло напруженим, думки рваними, а контакти з іншими поверхневими. Людина ніби закрита під кришкою: чути лише гул всередині, і вже не залишається сили для чогось іншого.Чому так стається?Емоції не отримують виходу вчасно.Немає безпечного простору, де можна поділитися.Є звичка тримати все «всередині», бо колись за почуття було соромно.Що з цим робити?Давати собі дозвіл плакати, злитися, радіти — не відкладаючи.Знаходити форми вираження: писати, малювати, рухатись, говорити.Шукати «своїх людей», перед якими можна бути справжнім.Слухати тіло: воно часто показує, яку емоцію ти стримуєш.Емоції створені рухатись, як вода. Якщо їх затримати — вони перетворюються на болото. Якщо дозволити їм текти — вони стають джерелом життя.