Про ліньабо що, якби вона не була ворогом? Мене часто питають: “Що робити з лінню?”І я щоразу усміхаюся — бо лінь, як і будь-який стан, щось намагається сказати. З позиції гештальту — немає “поганих” частин, є неприйняті. Лінь — не вада характеру. Це, можливо, сигнал. Симптом. Пауза. Це може бути:– втома, яка не отримала дозволу на відпочинок;– страх, замаскований під “нічого не хочеться”;– протест — тихий, пасивний, але щільний;– відсутність контакту з бажанням. А без нього — не рушиш.– або навіть початок нової фази, де старе вже не працює, а нове ще не народилось. Лінь — це не завжди про “не роблю”. Іноді це “не хочу так, як звик(ла)”. І тоді це не проблема, а шлях до чесності. Маленький експеримент(якщо хочеш ближче познайомитися з лінню):1. Займи зручну позу.2. Уяви, що лінь — це не вада, а персонаж. Яка вона — твоя лінь? Як виглядає, як говорить? Скільки їй років?3. Запитай у неї: “Для чого ти прийшла?”4. Просто слухай. Без осуду. Без “ну от знову ти”. Запиши відповідь. Може, це буде не “відмазка”, а чесне прохання. Може, вона втомилась бути твоїм ворогом. Може, хоче чаю з лимоном. І трохи уваги.