Серед книг березня головне місце у "Моєї темної Ванесси" Кейт Елізабет Рассел. Це історія про 15-річну Ванессу Вай, яка вступає у стосунки зі своїм 42-річним учителем. Для неї це здається коханням, чимось особливим, майже доленосним. Але через роки, коли інші жінки починають звинувачувати його у неприйнятній поведінці, Ванесса змушена подивитися на своє минуле і поставити собі важливе запитання: що з нею насправді сталося?Це книга, яка змушує сумніватися, перечитувати, відчувати збудження і сором за нього, огиду і захоплення, розпач й піднесення. І повне розчарування з руйнуванням Вона боляче й правдиво показує, як легко зруйнувати особистість, як непомітно стираються кордони між власними бажаннями та нав’язаною роллю. Реальність героїні, яка така непевна і така хитка, виливається на читача і затоплює...Це історія про вплив дорослих на свідомість підлітків, про владу та її наслідки. Про використання влади для зваблення... Вважаю, що ця книга потрібна і дівчатам, і їхнім батькам, щоб краще розуміти психологію подібних стосунків і те, чому відповідальність завжди на старшому.А ще я перечитала "Лоліту", яка часто згадується у книзі, і ще раз усвідомила важливу річ: підлітковий вік – це не дорослість. Це тендітний процес становлення, який потребує розуміння та підтримки. А дорослі, які жадають дітей - педофіли. Все. Крапка. Ніяка романтизація не може бути в цій темі. Ніяка. Це огидно.Не можна метелика, що не сформувався витягати з лялечки брудними кремезними лапегами... Тим більше не можна подавати це, як кохання...І не можна іншим дорослим робити вигляд, що вони не бачать. Не можна.